На якому громадському транспорті вам більше подобається їздити? Напевно, багато хто дасть відповідь, що, немає нічого кращого за власний автомобіль – це комфортніше і швидше. Однак велика кількість одеситів пересуваються містом саме на громадському транспорті – це щодня доводять забиті маршрутки, тролейбуси та трамваї, особливо вранці та вечорами.

У наші дні одесити більше віддають перевагу маршруткам або тролейбусам, а трамваї якось залишаються на задньому плані. А ще колись, навіть двовагонного трамвая було замало – все одно було не пролізти. Більше на odessa-future.com.ua.

Поява першого електричного трамваю

Будівництво найпершої трамвайної лінії в Одесі відбулося ще у 1906 році – це була лінія, що з’єднує Дачу Ковалевського та Люстдорф. Будівництво завершилося влітку 1907 року. У 2008 році було затверджено проект електричного трамвая, за проектом бельгійського товариства і тоді ж розпочалося будівництво.

Але все-таки, як свідчить Сайт “Одесский”, офіційне відкриття відбулося 24 вересня 1910 року, коли з Лідерсівського бульвару, через Олександрівський парк проходив перший трамвайний вагон – маршрутом Сабанського провулка, вулицями Канатна і Грецька, а закінчувався на Грецькій площі.

Звідки зв’язок з бельгійцями

Часто можна помітити в описі трамвая або його лініях “конки”, згадки про бельгійців. Навіть, описуючи трамвайний рух, Юрій Олеша не обійшовся без цієї згадки:

«Трамвай здався на Строгонівському мосту, жовто-червоний, зі скляним тамбуром попереду. Під наші крики він пройшов повз нас із тамбуром, наповненим людьми, серед яких був якийсь високопоставлений священик, що кропив перед собою водою. Там же градоначальник Толмачов в окулярах та з рудуватими вусами. За керуванням стояв пан у котелку, і всі вимовляли його ім’я: — Легоде. Це був директор бельгійської компанії…»

Трамвайних водіїв в Одесі називали саме ватманами, як і в Бельгії. Слово розшифровується так: Wattman, від watt – одиниця потужності та man – людина – як розповідає Сайт “Википедия”. Цілком можливо, що одесити запозичили це слово саме у бельгійців.

До речі, існує версія, що «ватман» походить від англійської Watchman, що перекладається, як сторож або вартовий. Це має свою логіку, адже водія справді можна так називати: він бере на себе величезну відповідальність, перевозячи пасажирів, має бути завжди уважним та зосередженим, ще й працювати стоячи без сидіння (так було на той час).

Великий внесок для Одеси і в тому числі Аркадії зробив директор бельгійського акціонерного товариства кінних залізниць Еміль Камб’є – він продовжив трамвайну лінію до розчищеної балки, а також відкрив ресторан “Аркадія”.

Якими були одеські трамвайні вагони

Трамвайні вагони Одеси, як і всі на той час, були двосторонніми. У кожному майданчику були контролери, гальмівні крани водія та ручні гальма.

Сидіння для водіїв з’явилося лише у 1920-х роках, до цього вони їздили стоячи. Сидіння для пасажирів були дерев’яними, причому їхні спинки перекидалися таким чином, що можна було їхати один за одним, у напрямку трамвая. Можна було розгорнути сидіння таким чином, щоб створити купе із чотирьох осіб. Часто бували такі ситуації, що пасажир помилявся напрямком і їхав у протилежному, на що, потім інші пасажири відповідали: “Тоді сядьте у протилежний бік від напрямку трамвая, щоб було зрозуміло, що вам у зворотний бік”.

У кожному вагоні був кондуктор, він сидів біля задніх дверей, продаючи квитки.

Були й проблеми у таких трамваїв: адже, як усім відомо, планування Одеси вимагало постійних крутих підйомів, розгонів і гальмувань, що згодом вилилося в нестачу потужності тягового двигуна.

Над одеськими трамваями часто жартували, особливо, над технічними особливостями, інтервалами деяких маршрутів і завантаженості вагона. Подібні жарти траплялися навіть у деяких одеських фільмах. Трамваї нерідко зустрічалися у фільмах, “граючи” епізодичну роль: “Приморський бульвар”, “Короткі зустрічі”, “По вулиці комод водили”, “Раба кохання” та інші.

Основні маршрути одеських трамваїв

В Одесі діють близько 19 постійних, 3 літніх та 3 додаткових маршрутів. Деякі випускають по одному-два вагони в нічний час.

Трамвайна мережа проходить центральними вулицями міста, при цьому, з’єднуючи їх з віддаленими районами міста, такими як: Молдаванка, Слобідка, Пересип, Малий і Середній Фонтани, а також околиці Одеси: південь (Таїрова, Черемушки, Великий Фонтан), захід (Хаджибеївський) лиман, Усатове) та північ (селище Котовського, Лузанівка).

Мережа одеського трамвая обслуговується двома експлуатаційними депо, куди входить трамвайне депо № 1 (Водопровідна вул., 1) та трамвайне депо № 2 (1-й Польовий пров., 1).

Швидкість руху трамвая у місті становить близько 20 км\год, на окремих ділянках дозволяється швидкість 25-30 км\год, про це попереджають окремі знаки.

Як змінювалася вартість проїзду

У 1994-1998-х роках вартість проїзду була безкоштовною для всіх пасажирів. Однак, пізніше, це вылилось в низку проблем, таких як: спад у роботі підприємства, скорочення випусків трамваїв на лінію, відсутність нових постачань і навіть закриття деяких маршрутів (пізніше їх відкрили). Це все послужило тому, що з 1999 року проїзд став платним і становив 30 копійок. У 2000 році ціна зросла до 50 копійок і трималася цілих 8 років.

Вже у 2008 році вартість за проїзд становила 1 грн. У 2011 році ціна змінювалася двічі: спочатку 1 грн 25 коп., а потім 1 грн 50 коп.

У 2015 році вартість становила 2 грн, у 2016 – 3 грн, а у 2018 – 5 грн.

У 2021 році відбулися деякі зміни – в електротранспортних з’явилася послуга безготівкового розрахунку, яка здійснювалася через мобільні додатки Приват24 та Транспод. Таким чином, оплата безготівковим розрахунком становила 7 грн., а готівкою – 8 грн.

Утилізація старих вагонів та поява нових

Ще однією проблемою, притаманною кожному громадському транспорту – поломки та вихід із справності трамваїв. Особливо постраждав трамвайний господарство під час війни: якісь вирішили відновлювати, а деяким довелося припинити своє існування.

До Одеси постійно поставлялися нові трамвайні вагони різних типів: КТМ/КТП-1 (1949-1960-і), вагони “Ф”, вагони типу “К” (з Київського заводу електротранспорту), КТМ-2/КТП-2, РВЗ -6 та інші.

У 1956 році, у парку Шевченко навіть збудували дитячу трамвайну лінію, завдовжки 520 метрів. Дитячі трамваї були схожими на дитячі залізниці – подібне вже будували в інших містах Радянського Союзу. Проіснувала така лінія до 1960 року.

У 1980 році стали зникати трамваї МТВ-82 і РВЗ-6 в Одесі через те, що машини вже почали з ладу. Їх замінили на нові моделі Татри-Т3.

Основними проблемами в трамваях були старі двері та шипіння гальм, також вони втрачали свій початковий зовнішній вигляд.

У 1980-х роках найпопулярнішим побут трамвай Татра-Т3. Спеціально для них створили потужну матеріально-технічну базу на Одеському ремонтному заводі електротранспорту. Там ремонтували та відновлювали вагони після будь-якої поломки чи аварії, а також приймали вагони на ремонт з інших міст, таких як Маріуполь, Москва, Рига.

Вже на початку нашого століття стали прибирати старі трамвайні зупинки і декоративні стовпи, встановлені ще Бельгійським суспільством. Їх замінили більш сучаснішими, всім звичними зупинками та декоративним павільйонами.