Неділя, 14 Серпня, 2022

Про архітектурні особливості одеських житлових будинків дев’ятнадцятого століття

Архітектура Одеси є справді особливою та неповторною. Це проявляється у різноманітності стилів, прийомів та методів, які використовувалися при створенні нашої архітектури. Крім цього, одеська архітектура пов’язана з багатьма історичними факторами та рисами, властивими виключно Перлині біля моря. Більше на odessa-future.com.ua.

Так, багатонаціональність нашого міста, безумовно, має до архітектури безпосереднє відношення. Адже представники кожної національності намагалася зробити свій внесок у загальну архітектурну палітру Одеси, за допомогою будівництва різних будівель. Крім цього, багато знаменитих архітекторів, які працювали над створенням одеської архітектури, також були вихідцями з різних країн. Завдяки цьому в Одесі почали з’являтися будинки, побудовані в невідомих до цього стилях, а в їхньому новому оформленні можна було побачити незвичайні елементи декору та результату застосування нових архітектурних прийомів.

Звичайно, час іде, все не стоїть на місці, продовжуючи свій нескінченний шлях розвитку. Одеська архітектура також невпинно розвивається, часом змінюючись до невпізнання. Проте з появою в нашому місті сучасних будівель, чомусь все більше хочеться дізнаватися про історичний контекст одеського середовища, а також архітектурне та містобудівне творче осмислення.

Саме тому наш матеріал, з посиланням на uc.od.ua , ми присвячуємо архітектурним особливостям одеських житлових будинків дев’ятнадцятого століття.Ми розповімо про те, з урахуванням яких факторів будувалося одеське житло, хто брав у цьому активну участь, які елементи властиві одеським житловим спорудам, і як усе це можна зберегти, і трансформувати в сучасність.

Важливе значення

Вивчення того, як художньо-архітектурному вигляду нашого міста вдавалося поповнюватись новими індивідуальними особливостями, доволі вагомо впливає на проектну практику. Адже звідси випливає наступність старовини та новизни, збереження різних архітектурних пам’яток та правильне включення до цієї спадщини сучасних споруд.

Те, що об’єднує

Південним приморським містам нашої країни, які, до речі, з’явилися приблизно в один період часу (наприкінці вісімнадцятого століття) – Миколаєві, Херсоні та Одесі властива загальна культура, яка чинила головний вплив для створення та зростання цих міст.

Ці міста ґрунтувалися в період розквіту класицизму, більшість художніх пошуків якого спиралися на безліч давньогрецьких та давньоримських античних зразків.

Сприятливими природно-кліматичними умовами, близьким розташуванням моря, “античним духом” цієї місцевості було створено справді прекрасний ґрунт для того, щоб здійснити все задумане.

Лідерська позиція

Згодом лідерську позицію серед інших міст Чорномор’я зайняла Одеса, якій належить головна роль у тому, як відбувався культурно-економічний розвиток південного регіону нашої держави.

Одесу будували відповідно до плану, розробленого Деволаном.Основний принцип, згідно з яким формувався архітектурно-мистецький вигляд кожного міського житлового кварталу, полягав у стилістиці класицизму.

Це відображає і композиція будинків, і їх фасади, і структура, і розкриття фронту будівництва, і сам генплан Одеси, який має на увазі територію міста, представлену двома прямокутними сітками вулиць, зміщених на сорок п’ять градусів.

За допомогою такої композиції одеські вулиці розкривалися до моря, покращувалась провітрюваність та квартальна інсоляція, а також досягалося посилення художнього ефекту.

Не менш важливий аспект

Важливий аспект, який також позначився на деталях у вигляді архітектурного вигляду нашого міста, полягає у багатонаціональності одеського населення.

Щоб інтенсифікувати торговельний та економічний розвиток регіону, представники влади намагалися всіляко залучити іноземне купецтво в особі представників таких національностей як: греки, італійці, серби тощо.

З цієї причини одеське населення було досить строкатим і різноманітним, хоч і переважали в ньому, проте представники слов’янської групи.

Творці одеської архітектури

Поряд з Козловим, Мельниковим та іншими, над створенням одеського зодчества працювало чимало італійських майстрів в особі Фраполлі, Далакви, Боффо, Моранді і т.ін.

Усі вони були першими архітекторами нашого міста.

Вони займалися перенесенням на нове місце тих архітектурних прийомів, які були широко застосовані в південноєвропейських держав.

Так, мова йде про перистильні композиції, що застосовуються до житлових будинків, а також про аркади та відкриті веранди.

Кліматичні характеристики

На те, яким чином забудовувалася Одеса, також вплинула деталь у вигляді кліматогеографічних особливостей, властивих причорноморському узбережжю.

Завдяки м’якому нетривалому зимовому періоду, сонцю та теплу, близькому розташуванню моря, яке сприяє створенню певного мікроклімату зони узбережжя, можна було започатковувати активне використання літніх відкритих приміщень (веранд, галерей, лоджій), озеленення, а також розкриття квартир до дворового простору.

Все трохи по-іншому

Одеса, як і деякі інші чорноморські міста, мала трохи інший варіант соціально-економічного розвитку, ніж той, який був у більшості імперських міст.

У нас основне населення складали представники станів, представлених торговцями та міщанами. Дворян було близько п’яти відсотків.

Це вплинуло на те, як формувалося житлове середовище, а також вносилися елементи демократичності в те, щоб забудовувати приблизно однакові розміри кварталів, поділених на безліч рівних ділянок (з огляду на те, наскільки престижним вважався район). Крім цього, житлові та ділові вулиці почали наділятися рівнозначністю.

Кожна ділянка тісно примикала до сусідньої, забудова тривала майже безперервно, що дозволяло проводити інтенсивне освоєння та внутрішньоквартальної території.

Житло колоністів

До найбільш ранніх одеських будинків відносяться ті, які розташовані в Червоному (колишньому Грецькому) провулку.Цей тип будинків вважався доволі поширеним протягом перших років будівництва.

Червоний провулок із прилеглими вулицями населяли колоністи – грецькі вихідці. У межах їх житла вгадувалися риси балканської архітектури. І ці споруди мали вигляд двоповерхових будинків, яким була властива наявність дрібних внутрішніх двориків, зовнішніх відкритих дерев’яних галерей, довгих балконів і веранд. Центр двору, як правило, був прикрашений колодязем-цистерною, де збиралася та зберігалася дощова вода.

Вплив особняків

На будівництво одеських житлових будинків чимало впливу було зроблено особняками, які будували відповідно до “зразкових проектів”. Йдеться про перші типові одно-двоповерхові будинки, посередині яких були ворота.

Новий етап розвитку

Архітектурно-містобудівному розвитку нашого міста судилося продовжити свій шлях у 20-50-х роках дев’ятнадцятого століття.

Периметральна квартальна забудова почала розширюватися завдяки галерейним та секційним будинкам, де були внутрішні перистильні двори.

Такий тип житла розвивався відповідно до двох напрямків.

Так, перший полягав в тому, що будинки, що належать до “грецького” типу набули вигляду прибуткового будинку-атріуму. А другий напрямок полягав у просторово-часовому розвитку особняків, що належать до “зразкових будинків”.

Поява традиційних дворів

Територія внутрішньоквартальних ділянок спочатку забудовувалась за допомогою окремих секцій особняків, що досягають червоної лінії. Решту площі використовували мешканці для ведення садово-городнього господарства та інших господарсько-побутових потреб.Пізніше вуличну секцію будинків з обох боків почали оснащувати флігелями, що дозволило розвинути житлову споруду, якій було надано внаслідок цього П-або Г-подібну форму.

У глибині ділянки четвертій стороні вдавалося замикатися за допомогою господарських будівель або приєднатися до стін суміжних будинків.

У результаті цього досягався ефект замкнутої житлової структури, де був внутрішній двір, куди була орієнтована кожна квартира.

Літніми відкритими приміщеннями та затіненим внутрішнім двором житло оберігалося від перегріву.

За допомогою дворового простору в нічний час акумулювалося денне тепло, а рано вранці – нічна прохолода.

Використовувати внутрішній двір, як своєрідний терморегулятор споконвіку властиво південному житлу. Так, цей метод був широко застосовуваний ще античними північно-причорноморськими поселеннями.

Загальні риси

Вивчаючи тимчасовий відрізок з кінця вісімнадцятого до сімдесятих років дев’ятнадцятого століття, можна виявити ряд загальних рис, властивих архітектурі житлових житлових квартир.

Стилеві канони класицизму, архітектурні традиції, властиві балканським, південноєвропейським країнам та Криму, природно-кліматичними чинниками, а також соціально-економічним розвитком було обумовлено формування традиційного одеського типу житла, наділеного тричастинною структурною системою у вигляді: житлового осередку-будинку-двору.

Завдяки такій системі вдалося досягти того, що прибудинковий простір можна було поділити на зони відпочинку, господарсько-побутових потреб, садівництва. Також це забезпечило можливість плавного переходу до внутрішніх приміщень та покращення мікроклімату житла.

За допомогою замкнутих дворів забезпечувався захист від невідомих осіб, а також інтенсивне освоєння прибудинкової території.

На території двору відбувалося все громадське життя будинку, яке мешканці були своєрідним мікросоціумом.

Особливість одеського житла

Завдяки тричастинній будинковій системі можна легко дізнатися про архітектурно-художню особливість одеських будинків.

Фасади, галереї, веранди, балкони, за допомогою яких інтегрується зовнішній квартирний простір, не лише “оточують” центральний двір, але також є “носіями” певного художнього колориту.

Важливі деталі

Центр двору обов’язково був оснащений колодязем, або ж стіна, яка розташовувалася поряд із парадним входом, була місцем встановлення водозабірної колонки або невеликого фонтану.

Широкого поширення також набули палісадники, альтанки, скульптури. В’їзд на території двору був прикрашений такими деталями, як балкони, еркери та численні декоративні елементи; під’їзди наділялися рельєфами та розписами.

Активне будівництво

До кінця дев’ятнадцятого сторіччя в нашому місті почалася пора справжнього будівельного буму. Одеса почала дедалі більше розростатися.Ціна на земельні ділянки сильно зросла, всі намагалися максимально вигідно експлуатувати нерухомість, тому замовники запроваджували інтенсивне використання земельних наділів.

Центральна частина Одеси відзначилася витісненням малоповерхових будинків, що належать до галерейного типу, безліччю прибуткових будинків, де були мансарди, напівпідвальні приміщення та вузькі двори-колодязі.

Через стислість дворів, їх активно не використовували. До того ж це негативно впливало на такі деталі, як інсоляція, аерація і квартирна освітленість.

Але архітектурно-художнім традиціям дворів вдалося зберегтися і в таких умовах – будинки все так само були наділені головним, переважно парадним фасадом і більш стриманою оздобленням.

У дворі так само відбувалося все соціальне життя, хоч у його господарсько-побутових функцій з’явилася певна перевага над рекреаційними.

Таким чином, збереження планувальної структури історичного житла як міського генетичного коду, а також удосконалення її під сучасні вимоги може забезпечити виявлення правильного підходу до того, щоб сформувати нове житло в рамках реконструкції історичного житлового фонду Одеси.

Фото: tripfoodmania

Latest Posts

.