П’ятниця, 19 Серпня, 2022

Масляні свічки та пожежі: як в Одесі з’явилася електрика

Маючи таку повсякденну зручність, як електричне освітлення на вулицях та в приміщеннях, не кажучи вже про електричні пристрої, ми, напевно, і не замислювалися, наскільки складно було прийти до того, що маємо зараз. Адже колись люди жили без електрики і дуже  довгий час, навіть не знали, якого це.

Але час не стоїть на місці і хоч і не так легко, але в містах почало з’являтися електричне освітлення. Як виникла електрика саме в Одесі? Більше на odessa-future.com.ua.

Перші ліхтарні стовпи

У 1802 році в Одесі виділялося близько 494 рублів на “освітлення міських будівель”. Централізоване освітлення з’явилося вже за Дюка де Рішельє, коли тільки в деяких частинах міста було встановлено близько 200 ліхтарів.

Як розповідає Сайт “УСИ online”, до 1824 року освітлення працювало лише за рахунок спалювання сала, а вже після, перейшли на використання конопляної олії.

Вже в 40-х роках в Одесі вже складно було порахувати кількість ліхтарів, адже їхня кількість перевалила за 650. Однак, тоді ж і почалися перші проблеми, пов’язані з фінансами. Велися постійні дискусії, що ж вигідніше: освітлення за допомогою олії чи спирту. І хоч за даними, спирт виявився більш витратним, у результаті, перевагу віддали саме йому. До 60-х років спиртові ліхтарі вважалися експериментальними, але ближче до 1865 – вони повністю витіснили масляні. Витрати на такий тип освітлення становили близько 23 тис. рублів.

Поява газового освітлення

Одеса стала першою, де перейшли на газове освітлення, принаймні, спробували.

Перші пробні проекти з’явилися ще 1841 року, але втілилися лише 1850 – коли почали будувати перший газовий завод на Польському узвозі, а на Приморському бульварі запалили перші 24 газові ліхтарі.

Така подія стала справжньою сенсацією та предметом загального обговорення далеко за межами міста.

Про це навіть згадували у книзі «Путівник бальнеологічними установами міста Одеси»: “По всьому місту узбіччя облямовані деревами та газовими ліхтарями, так що влітку одеські вулиці є прекрасними бульварами.”

Компанія «Одеське акціонерне товариство газового освітлення» спонсорувала будівництво газового заводу та виробництво ліхтарних стовпів. Контролювалася баварським підданим Людвігом Рідінгером, якому за контрактом платили 18 рублів 20 копійок. Коли підприємство визначило свій капітал 800 тисяч рублів, передбачалося, що через 42 роки газова електрика перейде у володіння міста. Стан на 1881 рік з кожного одесита вимагали податок на освітлення у розмірі 22 копійки на рік.

Незважаючи на появу газового освітлення, воно з’явилося далеко не у всіх районах Одеси. Бідолашні райони так і залишалися темними, аж до кінця 19 століття. Альтернативним варіантом були гасові ліхтарі, які встановили на Молдаванці, Пересипу, Бугаївці, Слобідці, на дорозі до Малого Фонтану, а також на дачних територіях (там власники дачі платили самостійно).

Пожежа в Оперному театрі

У 1884 – 1887 роках в Одесі з’явився знаменитий Оперний театр, він висвітлювався вже не газом, а лампами Едісона.

Театр став першим будинком, причому досить великим, де була електрика. До цього, в інших театрах було лихо з освітленням: вони були денними.

Однак, ще у старому театрі, використання масляних ламп, воскових свічок – тобто, було газове освітлення, що доставляло низку проблем усім присутнім у залі: у будь-який момент лампи та свічки могли згаснути та ще й задимитися, що й стало причиною пожежі у старому, найгарнішому Оперному театрі. У ніч з 31 грудня 1872 року на 1 січня 1873 року сталася пожежа, яка погасла лише через три дні, а одесити прокинулися від гучних дзвіночків пожежних екіпажів. Театр повністю згорів, але, тішить той факт, що ніхто не постраждав. Відновлювати будівлю не було сенсу й було прийнято рішення, побудувати новый театр, на місці згорівшого. 

Вже в побудові нового театру врахували всі помилки минулого і провели електричне освітлення. Спеціально для нього побудували електростанцію на вулиці Старопортофранківській.

Перша електростанція в Одесі

Ця електростанція під назвою ЦЕС-1, стала першою не тільки в Одесі, а й у всій Російській імперії. До неї навіть почали звертатися з Варшави та Петербурга.

У 1887 році, електрика з’явилася в одеському порту, а на вулицях – перший електричний годинник.

Трохи згодом, в Одесі з’явилася друга електростанція ЦЕС-2, яка, як і перша, працювали за рахунок вугілля, привезеного з Англії. Однак, як розпочалася Перша світова війна, постачання з Англії стало неможливою і Одесі довелося переходити на донецьке вугілля. Потім і з Донбасу стало проблематично отримувати паливо через вічні затори на залізницях: то порушували терміни доставки, то кількість була недостатньою. У результаті дійшли того, що все вугілля, яке надходило до Одеси – передавали електростанціям.

Перші електролічильники та оплата за електрику

Як тільки в місті з’явилася така розкіш, як електроенергія, відразу почали виникати такі питання: “як вираховувати електроенергію”, “скільки потрібно буде платити” та інші питання.

Коли почали вирішувати питання про одиницю вимірювання, дійшли до того, одиницею споживання електропослуг стане кіловат/годину – скільки кіловат електроенергії спожито (або вироблено) протягом однієї астрономічної години – як розповідає Сайт “Одесская жизнь”.

Перший електролічильник з’явився у 1890 році. З ними стало значно простіше контролювати вироблену та споживану електроенергію. Вже тоді спостерігалися стрімкі стрибки в ціні – вартість одного кіловата на годину складала 40 копійок. Це при тому, що середня зарплата в Одесі на той час становила близько 37 рублів. Друкарі у друкарні отримували 50 рублів на місяць, а ремонтники взуття – 25 рублів. Відповідно, можна зробити висновок, що оплачувати електрику було дуже дорого і на той час, таке задоволення вважалося великою розкішшю.

Як платили за електрику

Для кожного мешканця Одеси, у кого було проведено електрику, заводилася «Розрахункова книжка свідчень електролічильника». Навіть через сто років вона зовсім не змінилася, у 1990-х роках вона була майже такою ж.

Оплачувати потрібно було щомісяця у спеціальних конторах електричних компаній, а боржникам просто відрізали електропостачання.

Існували два режими споживання, як і в наш час – денний та нічний. Звичайно, тарифи на них відрізнялися, нічні були нижчими за вартістю.

Які одесити зробили свій внесок у електроніку

Як відомо, Василь Дідріхсон – механік одеської телеграфу, вніс свої виправлення до лампи Лодигіна. Він відкачав з неї повітря і додав кілька волосків (якщо один перегорить, наступний увімкнеться автоматично). Також він продовжив роботу лампи – тепер вона могла горіти не 30 хвилин, а до 400 годин.

Михайло Доливо-Добровольський – випускник одеського училища, що вперше застосував трифазну електричну систему, яка застосовується і в наші дні, ставши основою конструкції асинхронного електродвигуна.

Скільки невдалих спроб і плачевних випадків пройшла Одеса, перш ніж стати першим, у своєму оточенні, містом з електричним освітленням. І нехай, у 21 столітті, напевно, всі знають, що таке електрика, електричне освітлення та лічильники – завжди важливо пам’ятати, коли і з чого все починалося. Електрика стала настільки важливою складовою життя, що в Одесі є низка навчальних закладів, де можна навчитися, а потім працювати за фахом.

Latest Posts

.