Все не стоїть на місці, а особливо в Одесі: тут завжди спостерігається розвиток та покращення стану міста. Безперечно, у великому місті налічується велика кількість вулиць, а з кожним роком їх буде дедалі більше.

Якщо 1837 року вулиць було близько 47, а 1917 – близько 348, то у 21 столітті їх вже приблизно 1650. Якщо порахувати загальну протяжність усіх доріг в Одесі, то вийде 854 км – це відстань від Одеси до Івано-Франківська.

Кожна вулиця по-своєму прекрасна, зі своїми перевагами та недоліками, пам’ятками та улюбленими закладами. Однак, завжди цікаво дізнатися, які вулиці виділяються з цього списку, чимось особливим і незабутнім. Ми розглянемо, які вулиці удостоїлися звання найдовших та найкоротших вулиць Одеси. Більше на odessa-future.com.ua.

Найдовша вулиця міста

Після довгих підрахунків та роздумів, з’ясувалося, що найдовшою вулицею, все-таки, є Об’їзна дорога (оскільки були твердження, що таке звання належить вулиці 8-го Березня разом з вулицею Лиманною – раніше вони називалися однією вулицею – Жевахівською).

Загальна довжина Об’їзної дороги становить 23 км. Вона з’єднує селище Котовського з Ленселищем.

Друге місце по довжині належить Люстдорфській дорозі з довжиною 8 км. Таку назву вулиця носить із 1995 року. До цього року її назви неодноразово змінювалися: Велика Фонтанська дорога, Ольгинська дорога, Більшефонтанська, а пізніше і Чорноморська дорога. Цією дорогою проїжджають 2-й Одеський цвинтар, Артилерійський парк, площа Толбухіна, безліч житлових будинків та ЖК.

Вулиця Маршала Жукова

Третє місце за довжиною дістається вулиці Маршала Жукова (проспект Небесної Сотні) – 7,74 км. Однак, відома вона також, як найширша вулиця в Одесі, особливо та частина, що в районі “Райдужного”. Це все Київський район – житловий та упорядкований для спокійного життя.

Як одна із старих вулиць міста, вона, як і багато інших, неодноразово змінювала назву: Аеродромне чи Чорноморське шосе, проспект Ленінської “Іскри”, а потім уже маршала Жукова. Назву проспект “Небесної Сотні” затвердили у 2016 році.

Починається з вулиці Інглезі та до Червоного хутора – за словами “Википедии”. Має по три смуги руху з кожної із сторін до перетину з вулицею Левітана – звідси пояснення, чому вона найширша. Після перетину з Левітана, по дві смуги з кожної із сторін, а після Академіка Глушка – по одній.

За словами цього ж сайту, у 2020 році проспекту повернули колишню назву – маршала Жукова.

Проспект має гарну транспортну розв’язку: звідси можна виїхати майже в будь-який район міста: трамваями, тролейбусами і маршрутним таксі, до того ж, вони ходять досить часто.

На вулиці можна знайти авторинок “Успіх”, торговий центр “Сіті центр”, парки та сквери – все інше, як правило, займають житлові будинки, невеликі заклади та магазинчики.

Найкоротша вулиця міста

Вулиця Ямчитського вважається найкоротшою вулицею Одеси, її довжина становить 275 м – це лише два квартали.

Її протяжність веде від Італійського бульвару до Штабного провулка, у Приморському районі, орієнтовно від Французького бульвару до Куликового поля.

З 1937 до 1995 року вулиця носила ім’я Карпінського – російського революціонера. Свою нинішню назву має на честь Ямчитського Павла Захаровича – одесита, який прославився благодійністю. Він збудував, власним коштом, житловий комплекс Павловських – з дешевими квартирами, наприкінці 19 століття. Після своєї смерті він передав комплекс у приналежність міста Одеси. Досі у дворику є старовинна криниця тих часів.

“Пасаж” та вузький простір

Усі ми знаємо знаменитий одеський Пасаж. Туристи неодноразово повертаються сюди, щоб відвідати одну з найкрасивіших та найстародавніших будівель Одеси – неймовірної краси та захоплення, місце.

Але не всі знають, що якщо пройти через “Лавку художників”, що знаходиться у самому Пасажі (якщо увійти з Дерибасівською), можна опинитися у найвужчій вуличці, ширина якої становить кілька метрів. Звичайно, це не зовсім вулиця, а невеликий глухий кут, але тут є, на що подивитися.

Бруківка нагадує про старовинні часи, коли на цьому місці був знаменитий готель “Пасаж” – якого пощастило людям, хто міг тут зупинитися і проживати в самому серці старої Одеси. Атмосферу вулиці наганяють старі майстерні, невеликі кафе та вечірній вид із ліхтарями, створюючи вигляд європейської казки.

Вулиця Гоголя

Ще одна коротенька вулиця, довжина якої не перевищує 436 метрів, до того ж є ще й містичною та загадковою.

Вулиця Гоголя – тупикова вулиця з двома кварталами, проте з безліччю історичних та красивих будівель. Починається з бульвару Жванецького і до провулку Маяковського.

Перші згадки про тоді ще, вулицю Казарменну, були у 1828 році, коли назву вибрали за офіцерськими казармами неподалік. З 1868 почали називати Телеграфна, а свою постійну назву одержала після 1902 року – на честь 50-річчя смерті Гоголя. Він справді мешкав на цій вулиці, в будинку №11, де працював над другим томом “Мертві душі” – повідомляє “Вгороде”. 

Саме будинок, де проживав Гоголь став найбільше цікавити туристів, проте він вимагав термінової реставрації, адже будівля буквально розвалювалася і руйнувалася. Місцеві жителі навіть підписували петиції, звертаючись до місцевої влади із проханням терміново провести реставрацію. Однак, навіть після 2018 року, коли дах будівлі обвалився, що є вже небезпекою, місцева влада ніяк не відреагувала. Пізніше комісія визнала будинок непридатним для проживання і навіть радила законсервувати будівлю, даючи зрозуміти, що про реставрацію не може бути мови.

Найбільша будівля вулиці – Шахський палац, збудований у 1852 році. На вигляд нагадував середньовічний замок, своїми стрілчастими вікнами і баштами, але будівля побудована з одеського ракушняка, а фасади зроблені з кримського каменя. У 20 столітті будівлю почали називати палацом, а мешкав тут іранський шах, що втік до Одеси. Подейкують, він мав гарем, що складається з 50-ти жінок. Якщо дама непристойно поводилася, її скидали з балкона, на втіху одеситам: проте, це більше скидається на легенду, адже в будівлі навіть немає балконів. Згодом будівлю реставрували, а на її місці зробили Морський транспортний банк, куди потрапити неможливо, через закриту і охоронювану територію. Але на нього можна подивитися з будь-якої сторони по інший бік воріт.

Вулиця сповнена не лише гарними будинками, а й цікавими подіями з минулого. В одному з будинків, який збудував той самий архітектор, що й Одеську філармонію – Вікентій Прохаско – влаштовували вечірки для собак. Дозволити собі таке могли лише багатії, приходячи на подібні вечірки зі своїми чотирилапими друзями та подарунками з діамантами. Для подібних свят наймали офіціантів із одеських ресторанів.

У будинку №12 спеціально обладнали приміщення під маскаради, концерти та бальних танців. У 1960-і роки місцева влада розмістила в будинку поштомат, не даючи можливості існуванню колишніх веселощів.

Незважаючи на таку маленьку квадратуру, вулиця Гоголя варта уваги не менше, ніж будь-яка довга вулиця Одеси: тут на кожному розі є, що подивитися, навіть житлові дворики мають особливий одеський шарм, хоч і потребують реставрації через довге існування.