У такому великому місті, як Одесі, існує безліч загадкових вулиць, провулків та проспектів із цікавими назвами. Кожна вулиця міста, наповнена своїм шармом і інтересом і на кожну, так чи інакше, чекали зміни, у зв’язку з різними історичними подіями. Якісь вулиці перенесли неодноразові зміни в архітектурі та назві, а якісь залишилися практично незайманими порівняно з первозванним виглядом. Також і з назвами вулиць: багато вулиць перейменовувалися неодноразово, а частину було названо на честь різних відомих особистостей. Ми розглянемо найцікавіші та, мабуть, усім відомі вулиці, їхню історію та назви. Більше на odessa-future.com.ua.
Вулиця Пушкінська
Одна з найстаріших вулиць міста, вперше з’явившись ще в 1827 році. Тоді її назва була Італійська, з незрозумілих причин, та й сама вулиця була особливо нічим не примітна, особливо квартали біля Привокзальної та Куликового поля.
У 1823 році, до Одеси приїхав Олександр Сергійович Пушкін, оселившись саме так, на цій вулиці. Проживав він у будинку №13, як кажуть історики, де створював свої літературні шедеври: поему “Цигани”, працював над віршами роману “Євгеній Онєгін”.
У 1880 році вулицю перейменували ім’ям Пушкіна і вона стала зватися Пушкінська, зберігаючи назву до цього дня. У будинку, де проживав письменник, відкрили музей, а до 200-річчя письменника на цій же вулиці встановили пам’ятник.
Вулиця проходить від Думської до Привокзальної площі, повністю вкрита бруківкою, яка збереглася ще з 1909 року. Якість “цеглинок” дозволить ремонтникам доріг ще близько 100 років не змінювати дорогу на Пушкінській.
Одна з найкрасивіших будівель на вулиці – Одеська філармонія, що знаходиться на розі з Буніна. Будівля була збудована у 1890-х роках Бернардацці – як твердить Сайт “Вгороде”. Той самий архітектор брав участь у побудові знаменитого готелю “Брістоль”, якого знаходиться через дорогу від філармонії. Готель досі вважається найкращим у місті, ще тоді він був виконаний на висококласному рівні, з люксовими номерами та своїм рестораном. Номер у готелі коштував від 2 до 15 рублів на добу, а за обід із п’яти страв у ресторані просили близько 1 рубля 25 копійок. Пушкін сам неодноразово відвідував це місце, спілкуючись тут із іншими письменниками. Весною 1910 року, тут проживав Бунін.
На вулиці Пушкінська є безліч інших архітектурних пам’яток та історичних будівель, таких як Свято-Іллінський монастир або Бродська синагога. Що стосується пушкінських двориків, то їх збереглося чимало, проте кожен з них вимагає колосального ремонту. До того ж напіврозвалені будинки люблять оглядати туристи, чим не дуже радують місцевих жителів. Ті навіть стали встановлювати кодові ворота біля входу у дворики, щоб не було багато відвідувань.
Катерининська вулиця
Вулиця названа не на честь російської імператриці, як багато хто міг би подумати, а на честь православної Святої. На Катерининській площі, звідки бере початок вулиця, колись було закладено церкву в ім’я Святої Катерини. Однак, вона так і не була добудована через брак коштів, і незабаром недобудовані стіни знесли.
Багато хто порівнював вулицю з Парижем або іншими містами, настільки вона мала європейський вигляд і вишуканий почерк. На вулиці розміщувалося багато церков та навчальних закладів: Грецьке училище, Рішельївський ліцей, церква Живоначальні Трійці, Вірмено-Григоріанська церква з училищем для дітей – як розповідає Сайт “Одесский”.
З 1920 року вулиця мала назву Карла Маркса. Весь радянський час вона залишалася такою, аж поки в 1991 не повернули колишню назву.
Тут розміщувалося багато магазинів та кафе. Найпопулярніший магазин “Вагнера”, що знаходився на Катерининській, тут можна було купити все: ножиці для стрижки овець, швейну машинку, хірургічні інструменти, столові прилади та багато всякої всячини. Магазин знаходився недалеко від знаменитого кафе “Фанконі”.
На Катерининській були тютюнові магазини з англійськими люльками, іграшковий магазин вдови Колпакчі. Молоді хлопці купували квіти своїм дівчатам саме на цій вулиці у старій Одесі.
Вулиця Жуковського
Починає свою історію ще 1808 року. Саме цього року купили будинок для організації поштової Одеської контори. Отже, спочатку вулицю назвали Поштовою.
1902 року, до 50-річчя смерті Василя Жуковського, вулицю перейменували на його честь. З того для вулиця має таку назву.
Простягається вулиця від Канатної до Преображенської: подекуди здається, ніби все ще перебуваєш у 20 столітті – настільки деякі будинки добре збереглися до наших часів.
За адресою Жуковського, 39, розміщується школа №119, колишня гімназія Шольп, побудована ще 1836 року.
Бродська синагога все ще прикрашає вулицю Жуковського, на перехресті з Пушкінською (зазначеною вище), а в старих будиночках колись гостювали українські таланти: Леся Українка, Михайло Коцюбинський, Іван Франко.
Роботи над будинками архітекторів Боффо, Мінкуса та Бернардацці – дозволяють замислитись, чи точно ми знаходимося в Одесі та який надворі рік, адже проектування будівель має стильний, старовинний, європейський вигляд.
Вулиця має велику кількість житлових домів – нехай старі дворики та потребують ремонту будинку – натомість на якій красивій вулиці в самому центрі Одеси.
Вулиці Велика та Мала Арнаутська
Ці дві вулиці стали відомими не лише в Одесі, а й далеко за її межами.
Почнемо з того, що назви взяті здебільшого від людей, що населяють вулиці – арнаутів. Вони втекли від турків, облаштувавшись в Одесі та торгуючи продовольчими товарами.
В наш час ці вулиці є першими, що ведуть від залізничного вокзалу, тому їх знають і місцеві, і приїжджі.
На Великій Арнаутській розміщувалися маленькі та великі магазини, компанія, що виготовляє вино “Сен-Рафаель”, канатний завод (від вулиці бєлінської до Канатної), почали з’являтися майстерні, які займалися ременями та приміряли клей. Як повідомляє “Одесский”, коли “Американська майстерня взуття Екліпс” почала застосовувати клей, власник жартував словами, що після ремонту “зарплати не помітні”. Також продавали умивальники, схожі на ті, що були у казці “Мойдодир” Корнія Чуковського. У таких магазинах можна було знайти коробки для капелюхів, грамофони, закордонне взуття – втім, різноманітну всячину.
Мала Арнаутська змінила безліч назв, перш ніж залишила своє пізнаване ім’я: Суворовська, Малиновського, Воровського.
Тут мешкало безліч відомих особистостей. У будинку під номером 9 проживав батько Ільфа та Петрова. Людина, яка набула образу Остапа Бендери – Йосип Шор, проживала в будинку №40, а неподалік проживала Йосипа Радзинського. Поетеса Віра Інбер також тут гостила, приїжджаючи до родичів. У будинку №11 проживав Григорій Модель – працівник Одеського листка. Він багато писав про порт, що навіть після його смерті було знайдено чимало трубок, привезених йому моряками з різних країн світу.
Вулиця Мала Арнаутська відома ще, як вулиця підробок. У двориках підробляли монетки, сірник, парфуми та ліки. З пляшок робили стаканчики, а з незрозумілих трав – проносні пігулки, представляючи їх зарубіжними.
Яків Кантер, відкривши на Малій свій завод з виготовлення вимірювальних приладів, увійшов в історію, як винахідник пружних ваг. Незважаючи на те, що в Одесі існувало ще близько двадцяти таких заводів, саме почесне звання дісталося Кантеру. На Одеський Привіз, жінки брали із собою ці знамениті ваги, вимірюючи товар, що купується, і таким чином перевіряли, чи не обвішують їх торговці. Якщо могли впевнитись в обмані, та ще й докази на обличчя – крику було на весь Привіз.
