Одеські катакомби ледве молодші за саму Одесу. Упродовж двох сотень років вони завжди були предметом інтересу різних людей. Дуже давно через них свій товар переправляли контрабандисти. У роки війн тут були бази та штаби підпільників, які билися з ворогом на окупованій території, повідомляє сайт odessa-future.
“Підземні” персонажі кіно та літератури
Катакомби не раз ставали одним із безмовних персонажів книг та художніх фільмів. Звернімо увагу лише на деякі приклади.
З одеськими катакомбами пов’язаний один із фрагментів фільму “Корона Російської імперії”. У ньому колишній контррозвідник денікінської армії Овечкін намагається вивезти за кордон корону, яка протягом кількох століть служила одним з атрибутів монаршої влади. Досвідченому співробітнику спецслужб вдається потай вкрасти корону і дістатися з нею якраз у катакомби нашого міста в районі морського узбережжя. Там він чекає на пароплав, на якому за ним мають прийти спільники.
“Катакомби” носить назву остання частина дуже відомої тетралогії письменника-одесита Валентина Катаєва “Хвилі Чорного моря”. У романі йдеться про підземні лабіринти, які знаходять на досить великій відстані від моря, хоча зовсім поруч з іншою водоймою – Хаджибейським лиманом. У катакомбах Усатова та навколо них розвивається сюжет однойменної книги. Там відбувається зустріч знайомих з дитинства Петра Бачея та Моті. З моменту їхньої першої зустрічі пройшов не один десяток років, за які вони подорослішали, стали більш серйозними. Їхнє життя розпорядилося так, що вони опинилися в одних лавах боротьби з ворогом.
Що ж уявляють з себе катакомби?
За словами людей, які жили в Одесі в 1970-1990 роках, катакомби розташовані ледь не в кожному дворі на Молдаванці. Є навіть легенда, якою можна спуститися в якомусь дворі в районі вулиці Старопортофранківської та опинитися в Нерубайському чи Усатовому. Ці люди стверджували, що численні штольні були об’єднані між собою, але настав час і їх замурували. Частина з них, що виходить у двори, була пристосована під підвали для зберігання дров, вугілля та різного старого майна.
У наші дні, коли контрабанда набула інших вимірів і носить більш витончений характер, про катакомби знову заговорили. Знову людей привабило їхню властивість давати притулок, хоч і не дуже комфортний.
Але, якщо розібратись, то, незважаючи на дві з половиною тисячі кілометрів лабіринтів, штолень і мін (спеціальні виїмки в підземній породі, які створювалися для зберігання в холоді продуктів), в нинішніх умовах катакомби не можуть стати надійним укриттям на випадок бомбардувань або ракетно-бомбових ударів Вони не пристосовані до цього ні технічно, ні з погляду найпримітивніших побутових умов. За словами фахівців, у наші дні найбільш розгалужена та взаємопов’язана мережа ходів знаходиться під селами Усатове та Нерубайське. На цьому й закінчуються реальні можливості цих підземних лабіринтів, у яких на найкоротший час можуть сховатися мешканці цих сіл.
