Будь-яка людина, що живе в центрі міста, знає про існування вулиці Єлисаветинської, яка розташувалася між Кінною і Преображенською вулицями й паралельно Софіївській і Пастера, пише odessa-future.com.ua.
Особливості вулиці
Як і в будь-який інший вулиці Одеси, у Єлисаветинскої є особливості, головна з яких – на ній знаходяться свого роду батько і послідовник – Рішельєвський ліцей і Одеський національний університет імені І.І. Мечникова (колишній Імператорський Новоросійський університет).
Ще одна особливість – майже весь парний квартал від вулиці Торгової до Дворянської займають адміністративний та навчальні корпуси університету. На вході в корпус факультету історії та філософії можна побачити меморіальну дошку на честь видатного вченого-археолога Володимира Никифоровича Станко, який працював в ОНУ з 1968 року, в тому числі з 1994 по 2003 роки – деканом історичного факультету.
З приводу назви вулиці існують дві версії. Версія перша: вона була названа в честь дружини одеського градоначальника Воронцова Єлизавети Ксаверівни Браницької, мецената, організатора притулків для незаможних. За другою версією, Єлисаветинска вулиця названа на честь купців з Єлисаветграда, що побудували на початку її існування свої прибуткові будинки.
З 1921 по 2005 роки вулиця мала ім’я Євгена Миколайовича Щепкіна, історика, викладача Новоросійського університету, комісара вищих навчальних закладів в 1919-1920 роках.
Відомі люди з вулиці Єлисаветинської
На цій вулиці жили і працювали видатні люди: артисти й вчені, лікарі й вчителі. Одним з найвідоміших людей, пов’язаних з нею, можна визнати Лазаря Вайсбейн, учня Комерційного училища Файга, яке розташовувалося в будівлі нинішнього Рішельєвського ліцею. Лазар був вихованцем даного навчального закладу з 1904 по 1909 роки, поки його не відрахували за некоректну поведінку щодо вчителя Закону Божого.
Справжньою окрасою вулиці служить так званий Будинок Перкель, побудований
в 1883 році за проєктом архітекторів Е. Шейнса і А. Вейтко. Колись в цьому будинку працювали по черзі жіноче училище 1-го розряду пані Скшиван, а при ньому існував підготовчий клас для дітей обох статей, крім того, були 5-й і 6-й класи для підготовки до іспитів на звання домашньої вчительки. При училищі працював пансіон для дітей, які приїжджали на навчання з околиць міста.
Після училища пані Скшиван тут розміщувалася досить відома гімназія М.М. Маєвський, яка переїхала на початку 1910-х років в більш просторі приміщення на Софіївській, 24. При гімназії також працював пансіон, а працювали в ній знамениті в місті педагоги С.О. Лозинський, П.Н. Васильєв, А.П. Гонзаль і багато інших, що визначали довгі роки тенденції викладання і наукового підходу до нього.
У Будинку Перкеля деякий час жили вчитель і учень, що зробили величезний внесок у розвиток фізичної науки. Йдеться про Леоніда Мандельштама і його учня І.Є. Тамма, про яких йшлося в матеріалі про меморіальних дошках, встановлених на корпусах Одеської політехніки.
Якщо говорити про парній стороні непарній, то варто звернути увагу на будинок № 9, побудований за проєктом знаменитого архітектора А.І. Бернардацці. Цей будинок пов’язаний, зокрема з ім’ям відомого історика Вадима Сергійовича Алексєєва-Попова, викладача Одеського університету імені І.І. Мечникова, одного з ініціаторів створення Музею оборони Одеси.
У будинку проживали провідні фахівці вітчизняної ботаніки В.В.Половцев і Г.А.Боровіков, художник, член Товариства Південноросійських художників, В.Х. Заузе.
Сьогодні по вулиці Єлисаветинської не поспішають на заняття однокурсники Сергія Юлійовича Вітте або однокласники Леоніда Йосиповича Утьосова, не йдуть розміреним кроком Нобелівський Лауреат Тамм … Але, як і сотню і більше років тому на заняття поспішають студенти університету, готові слухати лекції й складати іспити, щоб продовжити наукову славу міста.
