За своє життя Одеський художній музей бачив багато. Він, його експонати та співробітники пережили кілька воєн, зміну режимів і влади. Далі на odessa-future.
Музей і його керівники
Створений у 1899 році при піклуванні комісії Товариства образотворчих мистецтв музей неодноразово змінював свою назву, був картинною галереєю. З 1938 по 1944 роки культурний заклад носив ім’я художника Ісаака Ізрайлевич Бродського, випускника Одеського художнього училища. Ряд робіт художника зберігається сьогодні в зазначеному музеї.
В числі керівників музею в різні періоди його діяльності було 19 осіб: художників, мистецтвознавців, філологів. Одними з найяскравіших керівників музею були знамениті художники, батько і син Костанді – Кіриак Кіриакович і Михайло Кіриакович. Їм довелося здійснювати життя музею в перші роки Радянської влади, коли в Одесі, яка постраждала від воєн, розрухи, голоду та епідемій, не припиняли турботу про мистецтво.
У не менш складній ситуації керувала музеєм Наталія Поліщук. З 1996 по 2012 роки, очолюючи колектив музею, вона змогла зберегти як колекцію, так і колектив цього храму живопису і скульптури. За цю працю вона була нагороджена “Знаком пошани” Міського голови.
У період, коли Наталія Поліщук керувала музеєм, у нього з’явилося інформаційно-медійне обличчя – офіційний сайт. При ній в музеї щорічно проводились понад десятка виставок сучасних вітчизняних і закордонних майстрів живопису. Наступним директором на нетривалий час став Віталій Олексійович Абрамов (2012-2017), який працював в самому музеї з 1970 року.
Відзначимо, що цей фахівець був дослідником творчості багатьох художників, пов’язаних з Одесі. Його статті присвячені, зокрема, Василю Кандинскому, з архівами якого він працював в Мюнхені та Парижі.
«Віталій Олексійович любить повторювати “У нашій справі не можна говорити “можливо”, “може бути” – тільки доведений факт є основою істини. До цієї істини він прагне щодня », – таку думку про Абрамова висловив відомий одеський журналіст-культурознавці Роман Бродавко.
Національний і “іменний”: буде чи ні?
Останнім на сьогоднішній день керівником музею був Олександр Ройтбург, а призначення його на посаду відразу ж викликало невдоволення шанувальників музею, любителів і знавців живопису. Все це призвело до судових процесів, які супроводжували весь короткий шлях Ройтбурга-директора. Власне, цим і досить сумнівними думками і перформансами він і запам’ятався багатьом одеситам.
Деякий час тому його не стало, а до деяких його шанувальникам тут же прийшла ідея назвати на його честь музей, яким він і не встиг, як слід, покомандувати.
Ідея, безумовно, поспішна, адже має пройти певний термін із дня смерті номінанта.
З іншого боку, протягом 80 років ідея про присвоєння музею чийогось імені нікого не турбувала. Проте, з музеєм були пов’язані багато більш гідні люди, той же Киріак Костанді. Більш доречним видається присвоєння музею імені Н. Кузнєцова або І. Айвазовського, роботи яких зберігаються в музеї, які писали Одесу і одеський край.
10 серпня профільна комісія Облради розглянула прохання про звернення до Міністерства культури про присвоєння музею статусу «Національний», що є на сьогодні досить логічною оцінкою діяльності музею на протязі 120-річної історії. Але ухвалення рішення депутати відклали, побоюючись, що при наявності такого статусу музей відійде в державну власність. Чому така зміна турбує депутатів, не повідомляється. Але поки розгляд питання відкладено до наступного засідання.
Фото з офіційного сайту музею
