Існування німців в Одесі зафіксовано не тільки на сторінках підручників — сліди їхнього перебування тут мають найрізноманітніші форми, будь то творча діяльність або краса архітектурних споруд. Природно, німецька громада існує в Одесі і зараз: історична пам’ять цього етносу накопичується і далі, але зараз ми звернемося до ретроспекції, пише odessa-future.com.ua.
Сліди німецької історії
Представники німецької національності брали безпосередню участь в будівництві, і за допомогою їхньої роботи Одеса значно урізноманітнилася в архітектурному плані.
Взяти навіть як приклад одеський будинок Вагнера, де нарівні існували видавничий дім Великанова і пивне кафе Брунса, а колись там були і класи Рішельєвського ліцею — так ось, цю будівля проектували німці.
Одним з головних слідів німецької історії в Перлині Чорного моря є храми. Неможливо не згадати Кірху Св. Павла, яка до сих пір залишається духовним центром багатьох одеситів і одеситок.
Кірха «пережила» дуже багато за час свого існування, і в якийсь період вона значно занепала і була на грані руйнування, але, благо, історичну пам’ятку вдалося відреставрувати і зберегти, тож до сих пір у її стінах можна почути благі піснеспіви, а також систематично органну музику під час класичних концертів. Були й часи, коли будинок духу перетворився на спортзал, а потім і на склад після розграбування радянською владою, але не дивлячись на всі труднощі кірха залишається однією з головних визначних пам’яток Одеси.
Варто також відзначити важливість пресвітеріанської Реформатської Церкви для німецької громади у Перлині Чорного моря.
Церква ця служила не тільки як святиня, а й як притулок. Що правда, і цей храм постраждав за часи радянської влади: у будівлі святині проводилися лялькові вистави (і цьому храму ще відносно пощастило, тому що, наприклад, Спасо-Преображенський собор знищили вщент, ще й планували зробити на його місці громадську вбиральню). У будь-якому випадку, для релігійної громади такий розклад справ був вкрай неприємним, але у підсумку і ця святиня повернулася до свого початкового призначенню і функціонує досі.
Якщо говорити про мистецтво, то варто згадати Павла Шварца — знаменитого у свої часи театрального художника та графіка, який в тому числі працював в Одеському оперному. Своїми роботами над декораціями і нарядами Павло Шварц збагачував вистави театрів, а нарівні з цим творив картини, які нині зберігаються в багатьох приватних колекціях і музейних зібраннях.
Одеські німці сьогодні
Представники цього етносу можуть бути абсолютно непомітні серед десятків тисяч осіб одеситів і одеситок, але вони продовжують творити свою історію, пам’ятаючи минулу.
Нещодавно представники громади зібралися біля одеського Морського коледжу техфлоту і поклали там квіти — раніше там розташовувався офіс НКВД, що відповідальний за жорстокосерді вбивства невинних людей на основі національної ненависті.
Щоб наочно побачити результат діяльності червоних, досить поглянути на перепис населення 1923 року — на території Перлини Чорного моря вели свою діяльність і будували життя понад 70 тисяч представників німецької національності. Зараз же тут лише кілька тисяч. Ясна річ, що багато представників німецької культури покинули Україну з якихось своїх причин, але багато хто був просто знищений за часів радянської влади, про що докладніше можна прочитати тут.
І що дивно, в Одесі є величезна кількість пам’ятників різних діячам — і немає пам’ятника на честь німецьких (і не тільки) жертв політичного терору СРСР.
