Протягом багатьох років Одеса бореться за те, щоб її історичний центр було внесено до Списку культурної спадщини ЮНЕСКО. У 2003 році цей підрозділ Організації об’єднаних націй ухвалив відповідну конвенцію, яку на початок 2020 р. підписали 180 держав, пише odessa-future.com.ua.
Відповідно до розроблених положень, так звана нематеріальна культурна спадщина складається зі звичаїв, знань та навичок і т.д., що характеризують певні спільноти людей та окремих осіб. Як основну характеристику такої спадщини запропоновано було вважати її відтворення та обов’язкову передачу від предків до нащадків.
На сьогоднішній день центр Одеси знаходиться буквально за крок від заповітної мрії. Вже навіть є добра воля керівників ЮНЕСКО включити наш Центр до заповітного списку. Залишається, швидше за все, трохи зачекати.
А поки що одесити, як кажуть, завмерли в очікуванні значущої події, на території, центром якої є Одеса, вже є населений пункт, внесений до списку ЮНЕСКО.
Село у дельті Дунаю
Стара Некрасівка розкинулася в долині Дунаю, на південь від озера Саф’яни. Воно знаходиться неподалік водно-болотних просторів ландшафтного заказника “Лунг”.
Село є своєрідним індикатором історичних процесів, які відбувалися у 18-му 19-му століттях на великому просторі від Північного Кавказу до Дунаю.
Ще на початку 1700-х років на Дону зазнало поразки козацьке повстання під керівництвом Кіндратія Булавіна. Частина повстанців, яку очолив Гнат Некрасов, переселилася на Кубань. Потім багато хто з них подався до Туреччини.
1811 року нащадки тих козаків повернули до Росії, але вже на її південно-західну околицю. Там вони заснували низку поселень, а одним із найвідоміших стала Стара Некрасівка. Згідно з указом Олександра I, із селища Сарикей до Ізмаїла переселилися близько 100 сімей некрасівців. Саме вони й заснували перші однойменні хутори та старообрядницьку обитель Святого Миколая. У селі був монастир, в якому проживали 22 ченці та 14 послушників. У 1829 році обитель ченців було закрито.
Південний край знаменитого геодезичного артефакту
В 1816 році почалися роботи з закладення геодезичних пунктів, які були використані для уточнення величин екваторіального радіусу і стиснення Землі. Цього ж року розпочалися геодезичні спостереження, які тривали 40 років. Незважаючи на складнощі, які супроводжували Російську імперію, у тому числі кілька воєн та локальних конфліктів, геодезичний проект не зупинявся. Його фінансування велося за рахунок коштів, які виділяли правлячі імператори.
Мережа геодезичних трикутників розтяглася на 2820 км. – від Скандинавії до дельти Дунаю. Частина дуги пролягла територією сучасної України, а її останнім південним пунктом стала Стара Некрасівка, розташована на 45° північної широти. Цей факт було закріплено монументом, встановленим у селі.
Оскільки загальне керівництво роботами здійснював астроном В.Я. Струве, геодезична дуга отримала його ім’я. Дуга Струве – єдиний геодезичний елемент Списку Всесвітньої спадщини. Вона досі є однією із основ геодезичних розрахунків. Цей проект знайшов своє відображення у нумізматиці. У ряді країн, територією яких вона прокладена, випущено пам’ятні монети. В Україні така монета з’явилася у 2016 році. Вона була присвячена 200-річчю початку робіт і становить сьогодні справжню цінність, оскільки її тираж монети в 5 гривень становив лише 30 тисяч штук. Внизу реверсу монети ми можемо побачити напис “Стара Некрасівка”.
Безумовно, присутність Старої Некрасівки у знаменитій Дузі є важливим елементом у залученні туристів. Окрім цього, це дає додаткову підставу включити до списку ЮНЕСКО саму Одесу – центр тієї області, де розташоване “геодезичне” село.
