Одеса є неймовірно красивим, колоритним, атмосферним, затишним, добрим, привітним, культурним і багатогранним містом. Її знають, поважають і люблять практично в усьому світі. Щороку іі відвідують тисячі туристів. Іі історичне минуле привертає увагу мільйонів, а безмежна краса іі архітектури та ландшафту не перестає захоплювати та зачаровувати.

Однак, щоб перетворитися на по-справжньому процвітаюче місто, Південній Пальмірі потрібно було чимало зусиль людей, які відносилися до самих різних національностей. На жаль, дуже багато імен в наш час давно забуті. 

Тому в нашому матеріалі odessa-future.com.ua, з посиланням на lotsia, ми хочемо згадати про те, як Гансу Герману вдалося зайняти посаду першого озеленювача нашого міста. 

З чого все починалося 

Як свідчать історики, понад двісті років тому від пилу і літньої спеки наше місто було “захищене” за допомогою трьох напівсухих яблунь (або груш, – нам достеменно невідомо), які “передав у спадок” Одесі Хаджибей. 

До початку дев’ятнадцятого століття Йосип і Фелікс Дерибас втілили в життя свою ідею зі створення одеського Міського саду. Однак для міста, яке тільки будувалося і розвивалося цього виявилося дуже мало. 

Правило, започатковане Рішельє 

У 1803-тьому пост одеського градоначальника зайняв Рішельє. Він відразу зрозумів, що питання міського озеленення не тільки є естетичним аспектом, а й необхідністю, яка обумовлена ​​тією специфікою, якої наділений степовий ландшафт. 

Тому він розпорядився, щоб кожним одеситом була висаджена кількість дерев, яка прирівнювалася б до кількості вікон його квартири, які виходили на проїжджі частини. І цього правила намагалися дотримуватися.

Однак дотримання даного правила викликало також певні проблеми – крім того, що вартість саджанців і їх доставки була високою, відчувався великий недолік у фахівцях. 

Запрошений садівник 

У 1812-тому Рішельє був запрошений з Петербурга німецький садівник Ганс Герман. Йому і судилося зайняти пост першого одеського озеленювача. 

Про долю цієї людини мало що відомо. Можна стверджувати лише те, що його батьківщиною була Пруссія, звідки він приїхав в 1803-тьому, і до 1812-того його місцем роботи був Ботанічний сад при Санкт-Петербурзькій Наукової Академії. 

Відразу після того, як він прибув до нашого міста, він приступив до роботи. 

Там, де розташований сучасний стадіон Спартак, створили міську плантацію, де відбувалася висадка перших дерев для того, щоб розводити їх, і таким чином, займатися озелененням Одеси. 

Однак спочатку хід роботи був дуже повільним і переривчастим. Внаслідок якихось причин роботу оплачували тільки Герману і двом його учням, а такої кількості робочих рук було дуже мало. Тоді для того, щоб допомогти садівнику, йому почали “поставляти” арештантів, які далеко не завжди “горіли бажанням” працювати, – чимало з них взагалі втекло. 

Після того, як Герман став скаржитися на своїх “помічників”, арештанти стали приходити в супроводі приставів, щоб сприяти їх примусу до діяльності.Однак проблем було чимало і не дуже працьовиті “помічники” стали далеко не єдиною їх причиною – липень 1812-того ознаменувався початком чумної епідемії, тому роботи були відновлені тільки в лютому 1813-того, і крім цього, була постійна нестача води. 

Численні проекти з озеленення 

Однак, попри це, в кінці 1813-того Гансом і його командою були висаджені в районі тротуарів нові дерева в кількості двохсот сорока штук. Також ними була приведена в порядок плантація, і розпочато вирощування там рослин і трав для таких закладів, як міська лікарня та шпиталь. Пізніше процес і результати роботи Германа залучили самого Михайла Воронцова, – саме за його рекомендацією німець зайнявся висадкою акацій по всій Одесі. Процес пішов, і в 1824-тому на території Приморського бульвару виникла велика кількість дерев, які не тільки прикрашали місцевість, а й здійснювали функцію зміцнення берега. Однак це було лише початком – Гансом Германом було прийнято рішення про озеленення Олександрівського проспекту, плац-парадного місця, а для того, щоб вирішити “піщану проблему”, він зайнявся зеленими насадженнями в районі Пересипу. 

Незаслуговане “забуття” 

Слід зазначити, що внесок Ганса Германа нерідко забувають, і незаслужено вважають першим в цій нелегкій справі Карла Десмета, основним і переважним місцем роботи якого був одеський Ботанічний сад. 

Однак за забезпечення планомірного озеленення Одеси в найскладніших умовах (адже кожне дерево потребувало догляду і поливу) відповідав якраз таки наш герой. 

Крім цього, в його обов’язки входила і господарська робота – він ремонтував і фарбував лавки на території Міського та Дюківського саду, займався розвитком міської плантації. Так виходило, що основна робота виконувалася ним самостійно, тому що кошти виділялися тільки двом робітникам. Однак, сильно відзначився наш герой тоді, коли в Одесі лютувала чумна епідемія, а потім і холера, – за це його нагородили діамантовим перснем і золотою медаллю. 

Безумовна відданість Одесі 

У 1862-ому наш герой продовжував перебувати на посаді одеського садівника. Однак, всупереч п’ятдесятирічної служби на благо Одеси, формально він не був наділений ані чином, ані, звичайно ж, пенсією. І лише за допомогою Михайла Воронцова Германа удостоїли званням “спадковий почесний громадянин” і виділеною землею для того, щоб він зміг побудувати там собі будинок. А в 1864-тому губернатор Павло Коцебу зміг домогтися того, щоб Герману виділили пенсію, причому вона не була державною, а представляла собою частину спеціальної статті витрат міста. 

Ось ми і розповіли вам історію закоханого в свою справу німця, який брав активну і безпосередню участь в розквіті нашої красуні Одеси, і все це не заради якогось великого заробітку, слави, уваги, захоплення та надзвичайних грошей, а за простим душевним покликом, і через велику любов до своєї нелегкої професії, і звичайно, до міста, в яке йому одного разу пощастило потрапити.

Фото : lotsia, culturemeter, trassae95