Вівторок, 24 Травня, 2022

Історія одеської Затоки

Одеса та Одеська область практично споконвіку славляться своїми дивовижними курортами, більшість з яких наділені лікувальною здатністю, що приваблює відвідувачів ще більше. Далі на odessa-future.

Мальовничі пляжі, неймовірні панорами, теплий пісок, і звичайно, найлагідніше у світі Чорне море, – всім цим забезпечене одеське узбережжя. Крім того, все це дуже благотворно впливає на лікування різноманітних захворювань, причому цей момент був відзначений ще в далекому минулому, що, власне, і відіграло чималу роль у подальшій долі деяких одеських курортів. Але про це трохи згодом.

Варто також відзначити, що одеські курорти (як міські, так і заміські) передбачають не тільки відпочинок на пляжі, – тим, хто є шанувальником культурної програми, також не доведеться нудьгувати. Адже кожен курорт має свою унікальну та захоплюючу історію, фактами якої місцеві жителі із задоволенням діляться з гостями, а неймовірні музейні експозиції дозволять наочно побачити предмети побуту та культури, які в минулому були актуальними для тієї чи іншої курортної місцевості, та які виділяють її серед інших місць, наділяючи особливими і притаманними тільки ій рисами. 

Одещина входить до числа найбільш відвідуваних регіонів (адже щорічно іі відвідують тисячі туристів, як вітчизняних, так і іноземних), тому туристична сфера (яка є одним з провідних напрямків життєдіяльності регіону) тут постійно розвивається та вдосконалюється. Це стає причиною створення нових музеїв, проведення виставок та організації різноманітних культурних заходів, які сприяють кращому знайомству з історичним минулим та сьогоденням кожного конкретного населеного пункту.

Говорячи про курорти Одеського регіону, варто відзначити, що всупереч створенню нових, більшість з них беруть свій початок ще з далекого минулого.

Так, до найвідоміших входить одеська Затока, яка є курортним селищем, місцем розташування якого є Будакська коса, що вражає своєю мальовничістю та красою.

У сучасних реаліях вона відноситься до найбільш популярних українських курортів, що стрімко розвиваються. Проте, шлях до подібного статусу був набагато довшим і складнішим, ніж це може будь-кому здатися на перший погляд.

Як Затоці вдалося дійти до курортного статусу, хто брав безпосередню участь у її розвитку, які етапи довелося пройти цій відомій одеській місцевості для того, щоб набути того вигляду, завдяки якому ми її знаємо, і що протягом десятиліть було перешкодою для прийняття нею туристів, – про все це, з посиланням на omore.city, ми розповімо у нашому матеріалі.

Про першу назву

Старі газети та туристичні довідники містять відомості про те, що до 1945-го Затоку називали Бугазом. За поясненнями місцевих, це є татарською спадщиною та переклад пов’язаний із “сипучими пісками”. Тюркські мови використовують це слово досі і воно має значення гирла чи протоки.

З чого все почалося

Виникнення наділеного пункту Бугаз відноситься до 1827-го і тоді історія не мала абсолютно ніякого відношення до туризму. Поселення почало розростатися навколо маяка, встановленого біля Цареградського гирла.

Поступово маяк, який спочатку був дерев’яною спорудою, став капітальною спорудою, де були ліхтарні приміщення, лінза Френеля та газожарова установка.

А поселення, яке розташовувалося в окрузі, розросталося, перетворюючись на рибальське село.

Дачне будівництво

Наприкінці дев’ятнадцятого століття, коли морське узбережжя стало популярним місцем перебування внаслідок його лікувальних властивостей, там почалося будівництво дач, а розширеному дачниками поселенню було дано назву Бессарабського Бугазу.

За описом придністровських курортів, які у туристичних путівниках двадцятого століття, Бессарабському Бугазу були притаманні чотири дачних ряди. До 1914-го кількість таких дач збільшилася до тридцяти штук.

Створення санаторіїв

Земельні ділянки на цій території стали місцем розміщення та створення закладів санаторного типу.

До найграндіозніших туристичних проектів дореволюційної доби увійшов санаторій Товариства московських дитячих притулків. Бугаз мав стати місцем лікування хворих на туберкульоз дітей із малозабезпечених сімей. Ідеальні умови для того, щоб подолати це захворювання, були представлені чистим морським повітрям, морським купанням, променями південного сонця та морським піском.

Санаторний заклад зміг пропрацювати лише один рік. Перша Світова війна стала причиною припинення розвитку курорту і Бугаз став перетворюватися на звичайний прикордонний пункт.

Повторна спроба перетворення на курорт – шлях до швидкого успіху

У 1918-му частина Бессарабії та Бугазу стали частиною Королівства Румунія. Цей момент став початком другої спроби перетворення цієї місцевості на курорт.

Королівська мрія

Тоді королем Румунії Каролем Другим приділялося чимало уваги, щоб розвивати морське узбережжя, він мріяв перетворити його на головний конкурент самого Баден-Бадена. Для того, щоб будувати санаторні заклади та створювати туристичну інфраструктуру, було докладено багато зусиль.

Всі ці починання та думки активно підтримувалися Лігою націй, яка шукала способи лікування туберкульозу. Європі необхідні були курорти та санаторії, які змогли б допомогти у лікуванні цього захворювання.

Початок санаторного будівництва

1933-й ознаменувався тим, що розпочалося будівництво на Бугазі великого кістково-туберкульозного санаторію. Проектне авторство належало італійському архітектору Анджело Вічеллі. Його знали завдяки тому, що він створював бальнеологічні об’єкти з додаванням популярного на той час стилю, представленого функціональним ар-деко.

Румунські довідники з історії архітектури вказують, що проект санаторного закладу в Бугазі, який був представлений у вигляді величезного літака, виявився однією з найяскравіших його робіт.

Знакова подія

10-те червня 1937-го ознаменувалося офіційним відкриттям санаторного закладу, яке було названо “Королевою Марією”. Подія виявилася знаковою. Адже церемонія відкриття, окрім самого Кароля Другого та його дружини Олени, була відвідана багатьма європейськими дипломатами.

Довгоочікуваний успіх

Подібна спроба з перетворення Бугаза на курорт виявилася значно вдалішою, і буквально за кілька років відпочиваючі сотнями приїжджали туди, щоб насолодитися теплим сезоном не тільки в санаторному закладі, але також взявши в оренду одну з дач на узбережжі для відпочинку.

Але і цього разу трансформація населеного пункту на курорт доволі швидко була обірвана у зв’язку з політичною ситуацією.

Спроба номер три – про впевнений розвиток

1940-го Бессарабія стала частиною Української Радянської Соціалістичної Республіки. І це на певний час “заморозило” розвиток курортної справи, адже держава цілеспрямовано не бажала та всіляко уникала того, щоб почати займатися цим.

Друга світова війна призвела до переходу контролю над узбережжям від Радянського Союзу до румунів і навпаки. У цей період, звичайно, було не до санаторних закладів.

Повернення на курорт

Але через два роки після того, як війна закінчилася – 1947-го – відпочиваючі стали повертатися на, хоч і постраждалий від військових дій, але все-таки курорт.

Відома назва

Саме в цей період Бугазу було дано його теперішню назву – Затока. Санаторний заклад відновив свою діяльність. Офіційна статистика вказує, що за повоєнний час там оздоровилися понад тридцять п’ять тисяч хворих.

Ближче до наших днів

1950-ті принесли Затоці впевнений розвиток популярності. Курорт перетворився не тільки на місце оздоровлення, але також на локацію для пляжного відпочинку.

Колись з пафосом відкритий румунський санаторний заклад і в наш час є дитячим туберкульозним санаторієм, який має однойменну назву. Проте, лоску та роскоші в цій споруді значно поменшало.

А самій Затоці судилося стати одним із найпопулярніших українських курортів.

Сучасні реалії

У сучасних реаліях складовими Затоки є три райони – Центральний, Сонячний та Лиманський. Всі вони розташовані на морському узбережжі, а точніше пролягають вздовж нього.

Пляжі, переважно, там піщані, широкі і мають зручне, для маленьких відвідувачів, пологе дно. Єдиною відмінністю є ширина піщаної смуги – Центральний район відрізняється найбільшою вузькістю (до ста метрів), а Лиманський – найбільшою шириною (до ста шістдесяти метрів).

Туристичне життя має пляжний центр. Саме навколо пляжів розташовані ресторани, бари, магазини та дискотеки.

Туристи, які входять до числа любителів активного відпочинку, у Затоці можуть порадувати себе цілим комплексом літніх розваг для дітей та дорослих – від водних мотоциклів, морських прогулянок на катері та катамарані до віндсерфінгу, водних гірок та волейбольних майданчиків.

Крім цього, звідти можна організовувати екскурсійні поїздки до Одеси, Білгород-Дністровського та Шабо.

Проте треба враховувати, що у пік сезону біля залізничного мосту чимало заторів.

Щодо житла, то в Затоці під час курортного сезону дуже багато пропозицій про оренду. Майже кожен паркан у приватному секторі, на базах відпочинку, готелях та кемпінгах “прикрашений” табличкою з пропозицією місця для відпочинку. Вартість коливається в залежності від того, як далеко житло знаходиться від моря.

Звичайно, на окрему увагу заслуговує місцева кухня. Адже курорт розташований прямо на морському узбережжі, а це означає, що великий вибір морепродуктів вам забезпечений. Крім того, виходячи з місця розташування та територіальноі приналежності курорту, кожному відпочивальнику випадає унікальна можливість познайомитися з легендарною одеською кухнею, – не такою повною мірою, як у самій Одесі, звичайно, але все-таки певні страви спробувати точно вдасться.

Так що одеська Затока добра в усіх відношеннях.

Виходячи з усього вищенаписаного, можна зробити висновок, що Затока є старовинним одеським курортом, що відрізняється цікавою та унікальною історією. Адже, якби в деяких моментах історія цього знаменитого місця набула трохи іншого ракурсу, то цілком можливо, що Затоки взагалі могло б не бути.

На окрему увагу заслуговує той факт, що багатонаціональність Одеського регіону і тут дала про себе знати, – навіть Затока створювалася за безпосередньої участі представників різних національностей: від румунів до італійців.

Повертаючись до самої Затоки, варто також відзначити, що хід часу ніяк не позначився на інтересі, що викликає це місце у впливових осіб.Адже, як і в минулі часи, цей курорт продовжує користуватися величезним попитом серед різних інвесторів і бізнесменів, які, на відміну від їхніх “колег” з минулого переслідують не такі благородні цілі (будівництво санаторіїв та лікування дітей, на жаль, як показує практика, сильних цього світу вже не надихає), – головна їх мета набагато більш буденна, і полягає вона в горезвісному і нескінченному заробітку. З цієї причини згадана місцевість буквально забудовується різними спорудами – від закладів громадського харчування до готелів та елітного житла. Проте такий перебіг подій зовсім не тішить одеситів, адже вони фактично позбавляються доступу до моря та основних рекреаційних зон міського та обласного значення. Це вже не раз ставало причиною проведення одеситами різних акцій та мітингів проти позбавлення іх відпочинку біля моря. Втім, особливих результатів подібні заходи не дали. 

Але все це, як кажуть, примхи часу та умов життя, які воно ж і диктує. Нам лише залишається продовжувати радіти життю, незважаючи ні на що, вивчати історичне минуле рідного краю та намагатися творити сучасну історію Одеси та Одеської області таким чином, щоб колись наступним поколінням одеситів не було соромно за нас і за те, що з нашої ласки хід історії їх рідної Одещини пішов зовсім не тим шляхом, яким хотілося б, позбавивши цей дивовижний та неповторний край гідного розвитку та світлого майбутнього.

Так що, дорогі одесити, слід з повагою ставитися до нашого минулого і берегти те, що ми маємо, забезпечуючи цій, по-справжньому, безцінній спадщині гарний догляд, а головне – надію на те, що колись усе це зможуть побачити наші діти, онуки та правнуки.

Фото: artdeco-modernist.blogspot.com, omore.city, tripadvisor

Latest Posts