Четвер, 27 Січня, 2022

Східна околиця Одеси: про Лузановку та сім’ю Лузанових

“Молдаванка та Пересип люблять Костю-моряка…”. Напевно, цього знаменитого кіногероя знав ще один топонімічний символ Одеси – її Лузанівка. Так, та ж “Рибачка Соня якось у травні” цілком могла причалити свій баркас десь у районі сучасного пляжу “Продмаш” або колишнього табору відпочинку “Молода гвардія”. Далі на odessa-future.

Лузанівка: від маленького хутора – до жвавого перехрестя великого міста

За часів появи самої пісні цей прибережний район навряд чи можна було віднести до межі міста. Сьогодні Лузанівка – жвавий мікрорайон, звідки можна спокійно дістатися центру міста, до його південно-західної околиці, як, втім, у протилежний бік – на селище Котовського та прилеглі невеликі села.

Попри пізнє освоєння, Лузанівку можна віднести до одного з районів, які сформували сучасну Одесу.

Герой воєн та землевласник Фома Лузанов

Своєю назвою дана місцевість зобов’язана Фомі Петровичу Лузанову, генералу, меценату та громадському діячеві.

З’явився на світ Фома Петрович, коли Одеси поки що навіть у проєктах не було. Про це стало відомо недавно. Якось, трохи понад 10 років тому, шанувальник історії свого краю Володимир Никифоренко прийшов на старий цвинтар у місті Бендери. Пробираючись до місця упокою своїх предків, він мав пробитися крізь густі зарості серед занедбаних могил. З них численні було завалено великими купами сміття. Цілком випадково погляд Володимира Кириловича впав на плиту з білого мармуру. Знавець визначив, що оброблений камінь належить до досить старих часів. Видаливши з плити мотлох і сміття, він виявив текст, висічений на ній: «Генералъ-майоръ Фома Петрович Лузановъ. Скончался 20 генваря 1871 года на 84 году отъ рождения”. Про цей цікавий і дуже важливий для історії нашого міста факт кілька років тому написало видання pridnestrovie-daily.net. Нехитрий підрахунок дозволяє визначити рік народження генерала – 1787-й чи 1788-й.

З 1807 Фома Петрович перебував на військовій службі, був активним учасником війни з горянами Кавказу. Отримав кілька поранень. Він взяв активну участь у бойових діях проти наполеонівської Франції. У ході російсько-турецької кампанії кінця 1820-х років він був батальйонним командиром у 22-му Єгерському полку. У 1837 році у чині генерал-майора Ф.П. Лузанов вийшов у відставку.

У 1819 році за свою сумлінність, виявлену в боях та походах, генерал Лузанов отримав від імператора Олександра Першого території, до складу яких увійшла сучасна Лузанівка. У цих краях був його маєток, який потім успадкували нащадки генерала.

Лузанови: батько та син

Землевласник Лузанов одразу взявся за освоєння ковилових степів, у яких згодом виникли села Корсунці, Крижанівка, Киселове (сьогодні – Мар’янівка). Навколо села Корсунці з’явилися соляні промисли, які стали привабливим місцем для робітника. Деякі подробиці історії цього населеного пункту описані у вже опублікованому матеріалі.

Господарство батька після смерті генерала прийняв його син Михайло, який здобув чудову юридичну освіту. Багато років поспіль, з 1910 по 1916 роки, він обирався мировим суддею, земським гласним (депутатом) Одеського повіту. Його стараннями на зорі 20-го століття з’явилася земська школа в селі Корсунці для сорока шести учнів. Треба сказати, що на той час така кількість учнів для звичайної сільської школи була досить великою, адже у багатьох школах було десяток-два учнів та один учитель, который вів усі предмети. Він же був і завідувачем такої школи.

Подальший розвиток соляних промислів дозволив здійснювати фінансування школи, яку у 1907 році відремонтували. При школі було розбито великий фруктовий сад.

На жаль, перебіг історії на просторі від Далекого Сходу до Бессарабії не залишив осторонь сім’ю Лузанових. Вони змушені були виїхати за кордон. 

Latest Posts