Вчора, 24-го травня, архітектурний пам’ятник з “преображенсько-єлісаветинським” розташуванням (бо розташовується на розі, утвореному двома однойменними вулицями), щодо якого не так давно були проведені реставраційні роботи відзначився ще одним впавшим великим шматком ліпнини елемента, пише odessa-future.com.ua.
Детальніше про це в нашому сьогоднішньому матеріалі з посиланням на dumskaya.net.
Початок повторного кінця
Добре, що внаслідок події не виявилося жертв і постраждалих.
У 2011-тому щодо фасадної і покрівельної частин споруди були проведені реставраційні роботи у відповідності із замовленням міської ради, які проводилися “Інкорською” компанією, власником якої є Руслан Тарпан. Листопад 2019-того ознаменувався падінням там атлантноі фігури, якою була прикрашена лоджія на третьому поверсі. З боку міської влади стали надходити обіцянки про її оперативне відновлення відповідно до старих фотографій і ескізів. Але, як завжди, все так і залишилося на стадії обіцянок.
Історична довідка
Спорудження, розташоване на вказаній вулиці побудували протягом 1901-1902-тих років відповідно до замовлення, який був здійснений купцем Лазарем Інбером. А проектуванням було доручено зайнятися архітектору Семену Ландесману.
Як шкода, що останнім часом, реставраційні роботи в таких важливих і старовинних об’єктах, проводяться занадто швидко, і, як виходить в результаті, дуже неякісно.
Згадаймо недавній випадок з будинком Руссова.Там теж у одного з декорних елементів замість особи виявилася … пляшка. І все це з’ясувалося, коли саме гіпсове обличчя відвалилося. А все це сталося через що? Звичайно, внаслідок неякісного виконання реставраційних та будівельних робіт.
І це є просто неприпустимим. Адже такі унікальні об’єкти повинні зберігатися для підростаючого покоління. А домогтися чергового проведення реставрації, як відомо, дуже непросто. І, на наш погляд, те, що дається таким трудом потрібно берегти і робити, звичайно ж, на совість і так, щоб результат цих робіт прослужив хоча б кілька десятків років. Тому що постійні і систематичні реставраційні роботи є для нас, на жаль, недозволеними, адже дозволити собі їх нам дуже непросто.
І якщо ті об’єкти, які нарешті отримує омріяну реставрацію будуть в підсумку мати такі плачевні результати, то у нас є всі шанси втратити і позбутися справжніх перлин архітектурного зодчества, які є істинними візитними картками нашого міста, які нам просто неприпустимо втратити. Інакше так ми можемо втратити наш колорит і ту саму унікальну атмосферу, яка характеризує нас і наше неповторне місто, а також є свідченням яскравого і цікавого історичного минулого Південної Пальміри. А, як відомо, без минулого немає майбутнього. Але це, звичайно, вже зовсім інша історія …
Фото : dumskaya.net
