Літо 1941-ого було звичайним одеським курортним сезоном. Приїжджі, розваги, концерти, спортивні змагання, театральні вистави. У неділю, 22-го червня, в місті мала проводитися велика кількість культзаходів. Для цього навіть заздалегідь зібрали все обласне управління і одинадцять одеських міліцейських відділків.
В той день, одеська міліція була позбавлена вихідного, заради того, щоб забезпечувати порядок по місту. Тоді ніхто й гадки не мав, що раптове чергування, в той день, здасться найнезначнішим переживанням серед тих, які довелося пережити.
Детальніше про той день, і, в цілому, про період оборони нашого рідного міста, а також про те, яку участь брала одеська міліція в ході тих страшних, складних, але в той же час, героїчних подій, в нашому матеріалі odessa-future.com.ua, з посиланням на odessa-life.od.ua.
Початок війни в Одесі
За словами Олександра Кузьменка, який тоді очолював обласне управління міліції, рано вранці 22-ого червня він прокинувся від телефонного дзвінка. На тому кінці дроту з ним говорив Малінін, який тоді очолював обласне управління НКВД, і від якого він дізнався про початок війни.
Термінове нарада виявилася дуже недовгою, – тільки визначилися із завданнями одеських міліціонерів на період війни, як одеське небо було заповнене німецькими бомбардувальниками, які почали скидати бомби на мирну Одесу.
Боротьба з грабіжниками і мародерами
У той непростий час, серед тих людей, які всіляко намагалися надати допомогу і підтримку, також знаходилося дуже багато грабіжників і мародерів, які наживалися на загальному горі, і звичайно, цікавилися такою привабливою для них легкою наживою.
Здається, цих людей не зупиняло нічого, а всі почуття та прояви хоч якоісь людяності були затьмарені жадібністю, меркантильністю та жагою до наживи.
Одного разу, під час чергового нічного бомбардування було завдано значного удару по музею Пушкіна.
Оперативній групі міліції було доручено рятувати музейні експонати. У цей момент в “Червоному” (готель), внаслідок запальної бомби, зайнялася пожежа.
Користуючись метушнею, грабіжники пробралися всередину готелю, і стали красти все, що їм траплялося на шляху. Після того, як вони забрали, що могли, вони через чорний хід опинилися у дворі. Але там їх вже чекали співробітники міліції.
На малу наживу злочинці теж погоджувалися. Коли оголошували повітряну тривогу, і одесити ховалися по укриттям, злочинці забиралися в приміщення спорожнілих квартир, щоб грабувати і забирати всі цінності.
Тоді було прийнято рішення щодо організації цілодобових чергувань поруч з кожним під’їздом, посилення постовоі і патрульної міліцейських служб.
З 22-го червня до 15-го жовтня 1941-ого вдалося затримати 78 мародерів, 419 спекулянтів, 116 злодіїв, більше тисячі дезертирів. Також були виявлені “ухильники” в кількості більше трьох тисяч, а більше двохсот чоловік були арештовані за заняття контрреволюційною агітацією.
Період героїчної оборони
З 5-го серпня і протягом перших днів оборони проходило створення оперативного міліцейського загону (тисяча двісті осіб).Завдання загону полягало в тому, щоб ліквідувати дрібні групи противника.
За прояв героїчної оборони з 5-го серпня по 16-те жовтня 1941-го Одесу удостоїли звання “Міста-героя”.
Ліквідувати ворожий десант
Одного разу вночі Олександр Кузьменко отримав відомості про те, що на Великому Фонтані висадився повітряний десант. Така інформація надходила часто, траплялося, що вона не підтверджувалася, однак відреагувати потрібно було обов’язково.
Було вислано міліцейська група. Через якийсь час стало ясно, що десант виявити не вдалося, але поруч з місцем, де прокладено трамвайну лінію, знаходиться чимало мін уповільненої дії, які були спущені з допомогою парашутів. Мабуть, вони і були прийняті за людей. Фашистами практикувався скидання таких мін, що призводило до загибелі людей і порушення транспортного руху.
Того разу вдалося уникнути жертв, – сапери знешкодили кожну міну.
Арешт шпигунів
Одна глуха осіння ніч ознаменувалася отриманням повідомлення щодо того, що пустий багатоповерховий будинок, місцем розташування якого є вулиця Ніжинська, є джерелом якихось світлових сигналів. Туди відразу виїхала група оперативників, під керівництвом Пухальського, який очолював карний розшук.
Вони провели огляд двох великих будинків, але нічого виявлено не було. Вранці оперативники знову вийшли на пошуки. Вони провели огляд всіх поверхів, підвалів, горищ, але знову нічого не виявили.
Тоді вони вирішили провести перевірку порожньої будівлі, яка перебувала на іншій стороні вулиці, і там, один з підвалів виявився притулком німців. Вони були оснащені портативною рацією, ракетами, пістолетами і іншим шпигунським спорядженням. Ворожих коректувальників передали до армійського штабу.
Жовтневий відступ
Скоро в Одесі ввели карткову систему, внаслідок чого знову активізувалися спекулянти і шахраї. Постачальницькі організації стали страждати від розкрадань, проте вони були швидко розкриті.
Настав момент, коли оголосили про те, що регулярним військам потрібно відступати. Стало ясно, що одеській міліції потрібно приєднатися до останніх частин армії, щоб разом залишати місто. Але до цього потрібно було створити видимість посиленої служби міліцейських частин. Це робилося для маскування евакуації і введення в оману фашистської розвідки.
Щоб зробити постових і регулювальників більш помітними, їм була проведена видача білих рукавичок, а каски вирішили замінити форменими кашкетами.
15-го жовтня почався відхід військових і міліціонерів. До кінця дня з Одеси були зняті патрульні і постові. До того моменту вже була здійснена навантаження на транспорт головних сил військ, які обороняли наше місто, а прибуття невеликих підрозділів прикриття сталося приблизно в опівночі.
Фото: музей Головного обласного управління Нацполіціі
