Середа, 22 Вересня, 2021

Спадщина козацтва: що в Одесі залишилося від козаків?

В історії Перлини Чорного моря є не одна сторінка про те, який побут тут вели представники українського козацтва. Про козаків завжди ходило багато легенд, їхню культуру обов’язково вивчають у школі, і ми періодично натикаємося на нагадування про їхнє минуле та навіть не помічаємо його, пише odessa-future.com.ua.

Коли заходить розмова про багатонаціональність Одеси, першими асоціаціями є росіяни, молдавани, болгари, так в цілому хто завгодно — ось тільки автентичну українську культуру часто забувають згадати. А її тут не просто чимало, а дуже навіть багато. І зараз ми подивимося на величезну спадщину, яку залишили українські предки Перлині Чорного моря.

Невеликий екскурс в історію

Ще до заснування міста на цих територіях була величезна кількість представників різних культур. Ясна річ, що в районі молдаванки будували свої обителі молдавани; в Хаджибеї жили здебільшого турки, але серед них були і представники інших національностей, в тому числі українці. Природно, в Одесі була величезна кількість євреїв і греків. І були (і є!) два села, де влаштувалися саме козаки — Усатове та Нерубайське. До слова, селища ці співіснували з Хаджибеєм у мирі, та й сама назва Нерубайського говорить сама за себе: мовляв, не рубай, не ображай.

А як же українські козаки потрапили на ці землі? Справа в тому, що після знищення Запорізької Січі в 1775 році козаки почали розбрідатися по землях України, і частина їх відправилася на південь. Все просто.

Уже після захоплення Хаджибейської фортеці козаки почали брати на себе велику кількість роботи в Одесі. Звичайно, козаки працювали повсюдно, але частіше за все вони або вкладали сили в будівництво, або служили як правозахисники. Щодо другого, це виглядало далеко не як сучасна українська поліція, але правопорядок був здебільшого справою козаків.

Щоправда, українці були на цій землі і раніше. Набагато раніше, ніж навіть з’явився Хаджибей.

Отже, що ж вони залишили нам як пам’ять?..

Усатівська культура

Пам’ятки історії цієї культури відносяться ще до бронзового віку. Чітко визначити час панування цієї культури дуже складно, але вважається, що вона була панівною в цьому регіоні орієнтовно за 3 тисячі років до появи Христа. Через те, що знахідки виявилися поблизу села Усатово, назва відповідна.

Деякі вчені — Лагодовська, Латинін і Пассек — вважали, що ця культура є логічним продовженням трипільської культури, але потім численні дослідження дали зрозуміти, що усатівську культуру можна вважати абсолютно незалежною і самостійною, як окрему маніфестацію українства на цих землях.

Нескладно здогадатися, що представники цієї культури здебільшого займалися тваринництвом і хліборобством. Нарівні з цим люди тих часів не були позбавлені естетичного почуття: на їхніх територіях знаходили срібні прикраси та дрібнички. І, звичайно ж, багато про історію цих людей розповідають такі побутові речі, як посуд і тотемні статуетки.

Козацьке кладовище

На Шкодовій горі, що в Одесі обросла легендами та конспірологічними теоріями, є старе кладовище. Воно тут було ще до заснування Одеси.

На місці спокою можна побачити автентичні пам’ятні хрести, і найстаріший датується тисяча сімсот дев’яносто першим роком. До слова, на пам’ятниках ще можна розглянути бліді написи з іменами і роками життя…

Печерні будиночки

Ці об’єкти історичної пам’яті повністю описують побут українців-каменеломів. Для будівництва Одеси було необхідна величезна кількість ракушняка, і козаки якраз його і поставляли. В результаті утворювалися цілі печери і ходи в каменоломнях. Працівники видовбували собі невеликі обителі, щоб бути близько до роботи завжди. 

У печерних будиночках є і грубка з димоходом (тільки він не стандартно стирчить з даху, а виходить просто до земної поверхні), і місце для сну, і годівниці для тварин. Було зручно робити підсобки і зберігати там їжу, тому що в печерних будинках і влітку, і взимку стабільна температура, в якій в цілому комфортно (в усякому разі, цього комфорту було досить на ті часи).

Із закінченням будівництва і каменоломні стали не потрібні. Працівники закинули їх, і там стали селитися правопорушники. Нині ж ці об’єкти знаходяться в жалюгідному стані, незважаючи на історичну цінність.

Гра «Сокіл — Джура»

Ця гра популярна не тільки в Одесі, а й у всій Україні. Вона є одним з видів тренування молоді у всіх традиціях українського козацтва.

Гра не тільки допомагає розвиватися фізично, але також навчає молодь спільній роботі та прищеплює ідеї сміливості, потреби в самоорганізації і відповідальності, вчить, буквально, покладатися на інших і самим не позіхати — і все це крізь призму автентичної української культури.

Пам’ять про Антона Головатого

Величезну бронзову скульптуру на Старобазарному сквері бачили всі, але не всі замислювалися про те, чий це образ. Це монумент на честь кошового Отамана і командира Чорноморської козацької флотилії Антона Головатого. Життя у кошового отамана було непросте: воно було сповнене поневірянь і смертей, болю і проблем, постійних боїв і крові, але нарівні з цим всім він завжди залишався дисциплінованим, відповідальним, інтелігентним, і ще й вірші писав, і з українськими діячами культури спілкувався.

Почитати докладніше про життєвий шлях великого українського отамана можна тут.

Додатково: цікавий факт

Перше козацьке поховання конкретно на території Перлини Чорного моря датується 1825 роком. І могила козака була не десь на краю міста, а в самому центрі — на Соборній площі, де тепер сяє величчю Спасо-Преображенський собор. І на момент смерті цьому козакові було… 153 роки. Звучить як легенда, чи не так? Ось тільки цей факт офіційно задокументований, і можна переконатися в цьому, подивившись на архівні документи.

Кілька слів наостанок

Все вищеописане — лише частина величезної спадщини козаків і в цілому українства в Одесі. Цю частину історії не можна ні применшувати, ні ігнорувати. І нова історія дає нам все більше можливостей дізнаватися про те, що раніше було нам байдуже, і що раніше було від нас приховано.

Latest Posts