В процесі становлення і розвитку нашого міста брали участь представники дуже багатьох національностей, серед яких також були і поляки. 

Наш матеріал odessa-future.com.ua, з посиланням на lotsia, ми хочемо присвятити якраз польській Одесі і людям, а також подіям, які мають безпосереднє відношення до нашого міста. 

З чого все починалося 

Чотирнадцяте століття ознаменувалося перемогою князів литовських Ольгерда Гедиміновича і Вітовта Кейстутовича над Золотою Ордою, завдяки чому кордону Великого князівства Литовського були розширені аж до Чорного моря. 

Виходячи з цього, територія, де розташована сучасна Південна Пальміра, приєдналася до польсько-литовськоі держави. 

Відповідно до легенди, польським шляхтичем Коцюбою-Якушинським було проведено заснування міста-порту – Коцюбеєва або Кочубея. 

У книзі відомого польського історика Яна Длугоша було вперше згадано про це, і він відзначав, що польсько-литовською стороною проводився зерновий експорт через Кочубейський порт на територію обложеного Константинополя. 

Одеса, як польське місто 

Литовцям з поляками дуже недовгий період вдалося протриматися на чорноморських берегах, адже їх вигнали турки, однак той факт, що ці території колись входили до складу Польщі, ще дуже довго не давав спокою полякам. Навіть польські письменники та історики в своїх книгах розповідали про Одесу, як про польське місто.

Розруха в польській державі 

Однак, попри те, що турками була вибита Річ Посполита з причорномор’я, в плани польсько-литовської держави не входило залишати землі, де розташована наша сьогоднішня область. 

Землі, які розташовані в північному напрямку від Балти продовжувала контролювати Польща. Однак у вісімнадцятому столітті на польських державних територіях настала розруха, що стало причиною розділу його між трьома державами-сусідами, як: російська та австрійська імперські держави, а також королівство Пруссії. Російська імперська держава отримала землі від Дніпра до Дністра, які перетворилися на європейську житницю, і за допомогою яких почався розквіт в одеському порту. 

Магазини, які склади 

Чималій кількості польських магнатів і їх сім’ям вдалося нажитися на процесі розвалу їхньої рідної країни. Вони навіть були соратниками окупантів, і були не проти підтримки Тарговицької конфедерації. 

Польські колабораціоністи були щедро нагороджені російською імперською державою, яка надала їм землі, отримані від розподілу польських земель, що послужило тому, що землевласники-поляки почали зерновий експорт через Одеський порт, а також були відкриті хлібні складські приміщення. Саме це і стало визначальним при виборі назв для такої одеської вулиці, як Польська і однойменного узвозу. 

При прочитанні книг про одеську історії, часто можна зіткнутися зі словосполученням “хлібні магазини”, які мали на увазі собою склади. 

З якої ж причини склади не називалися складами? Все дуже просто – склад польською мовою перекладається, як “магазин”.Тому немає нічого дивного, що цей термін був запозичений одеською мовою. 

Першими організаціями, які почали займатися експортом українського зерна через Одеський порт були: “Чорноморська компанія”, власником якого був Протазій Антоній Потоцький, “Одеське польське товариство”, власниками якого були Юзеф Джевецький та Липинський, “Торговельне товариство Одеси” , власником якого був Тадеуш Чацький. А Владислава Браницького в Одесі знали, як великого зернового експортера, сестрою якого була сама Єлизавета Ксаверівна Воронцова. 

Про Одесько-польське світське життя 

Одеське світське життя в той час також не було позбавлене ​​поляків. Салони захоплювалися красунями поляками в особі Е. Воронцової (Браницької), О. Наришкіної (Потоцької), К. Собаньскоі, М. Наришкіної, Е. Ганської. 

Крім цього, шанувальниками Південної Пальміри були також польські поети-романтики, – Міцкевич, Словацький і Красінський. А Генрінху Сенкевичу навіть пощастило пов’язати свою долю з одеситкою, – її прийомного батька, Костянтина Володкович, все знали, як мецената і благодійника. Однак, через місяць після весілля вони розлучилися. 

Численні діячі 

Коли були завершені повстання 1830-того і 1863-го поляки покидали рідні землі в пошуках нових територій . Бігли і лікарі, й інженери, і архітектори, якими згодом була прославлена ​​Одеса. 

Уже в 1914-тому, одеська католицька церква відзначила, що польське населення нашого міста досягло тридцяти п’яти тисяч осіб. Наприклад, вони були власниками приблизно двадцяти п’яти відсотків одеських аптечних закладів. До слова, серед них був і Антоній Гаєвський. 

І в цілому, поляки мають відношення до розвитку медичної сфери в нашому місті. Так, Медичний факультет, який діяв при Одеському університеті, був заснований Володимиром Підвисоцьким, а кафедра педіатрії була заснована Аркадієм Скроцьким. 

До одеських інженерам приєдналися значущі фігури в особі Стефана Джевецького (він винайшов підводний човен) і Миколи Зарембо-Владичанського (він міг похвалитися своєю залізобетонним завісою, яку він спроектував для нашого Оперного). 

Відомі музиканти з Польщі багато разів виступали в нашому місті. Так, одесити насолоджувалися виступами Кароля Ліпінського та Генріха Венявського, Кароля Шимановського. А композитору Вітольда Малишевського пощастило фактично заснувати нашу Одеську консерваторію. 

На благо нашого міста також працювали і обдаровані польські архітектори, які створили унікальний вигляд нашої рідної Одеси. 

Дуже багато вчених-поляків працювали в складі Одеського університету. Вони проявили себе в таких сферах, як: медицина, природничі науки, історія і економіка. 

Все вищенаписане можна підсумувати тим, що роль польської громади нашого міста в процесі становлення культурної і громадської сфери нашої Одеси. Адже, тим самим вони зробили її неповторною і унікальною.
Фото: lotsia