Четвер, 28 Березня, 2024

Одеський будинок Емілії Бістан: історія будівлі і іі відомих мешканців

Ця споруда славиться тим, що колись вона була адресою проживання найвідомішого одеського архітектора Германа Шеврембрандта і Семена Кірсанова, який написав неофіційний гімн нашого міста. 

Ще з цією будівлею пов’язана легенда, головними фігурантами якої є заховані царські рублі і міліціонер, якому вдалося збагатитися на дуже недовгий час. 

Наш матеріал odessa-future.com.ua, з посиланням на lotsia, ми присвячуємо дому Емілії Бістан. 

Хранителі одеської історії 

Майже з кожною одеською будівлею, місцем розташування якого є центральна частина міста, пов’язані реальні історичні факти, і, звичайно, легенди. Кожна з них має свою історію, яка однозначно заслуговує на увагу. 

Так, будівлю під номером десять, яка знаходиться на Гаванній, знає практично кожен одесит. Однак, найбільш часто вона викликає асоціації з ресторанами, якими заповнений весь перший поверх, а ось як архітектурний та історичний пам’ятник нашого міста вона, на жаль, не так відома. 

І дуже даремно! Адже про цю дивовижну споруду можна розповісти доволі багато. 

Будівля, яку побудував племінник такого генія живопису, як Іван Айвазовський 

У 1884-тому зодчим Демосфеном Мазіровим було побудовано спорудження, стиль якого необароко, і призначалося воно для француженки одеського походження, якій була Емілія Бістан. 

Цікаво, що архітектор був племінником такого відомого художника, як Іван Айвазовський.

До кінця дев’ятнадцятого століття замовники почали все більше замислюватися про те, як можна збільшити житлову площу, але зробити це таким чином, щоб зовні цей факт не був особливо помітний. 

Для втілення цієї ідеї, Мазіровим було прийнято рішення ввести вплетення в споруди еркерів, а також поєднання витонченого декору і чітких пропорцій. Саме все це можна спостерігати в будівлі, про яку і піде мова в нашому матеріалі. 

Перший видатний мешканець 

У 1899-тому в будинок, місцем розташування якого є вулиця Гаванна, переїхав знаменитий архітектор нашого міста в особі Германа Шеврембрандта. Його знали дуже багато, завдяки його блискучим реконструкціям, якими прикрашена Катерининська площа і Приморський бульвар. Ну, і звичайно, саме Будинок вчених, місцем розташування якого є Сабанеєв міст, також був реконструйований саме цим зодчим. 

Автор тексту пісні “У Чорного моря” 

Протягом двадцяти років (з 1906-того до 1926-того) за цією ж адресою проживав і Семен Кірсанов 

В наші дні його ім’я пам’ятає далеко не кожен, хоча всім відомі його рядки з вірша, який являє собою неофіційний гімн нашого міста – “У Чорного моря”. 

Він також написав чимало пісень для репертуару таких відомих виконавців, як Алла Пугачова, Олександр Градський і Майя Кристалінська. 

Однак якраз в даному будинку Семену Кірсанову судилося жити протягом перших двадцяти років його життя. Тут, в той час, як його батько сподівався і марив про те, що його син стане лікарем, маленький одесит вже щосили складав вірші.

А коли він досяг десятирічного віку, з легкої руки його мами він виявився в одеському клубі поетів, який складався із знаменитих особистостей в особі Едуарда Багрицького, Юрія Олеші, Валентина Катаєва, Іллі Ільфа і багатьох інших. 

Саме в стінах цього Клубу мав місце діалог, який згодом став практично незабутнім: Іллею Ільфом було поставлено Кірсанову питання щодо його ставлення до Пушкіна. Маленький поет не розгубився і відповів, що Олександр Сергійович йому не указ. Ільфа збентежила така відповідь, і він вказав хлопчиську на двері. 

Однак той не пішов, а його поетичні рядки в майбутньому відображають вельми ліричну і ніжну Одесу. Хоча, своїм учителем він вважав такого поета, як Володимир Маяковський, стиль якого не особливо відрізняється лірикою і ніжністю. 

Царське золото, – чи було воно? 

Вже у радянський період в Південну Пальміру вирішила повернутися Берта, яка була сестрою Кірсанова. 

До неї дійшли чутки про те, що в проміжок часу між такими грандіозними подіями, як революція і становлення Радянського Союзу, їх батькові Ісааку, якого всі знали, як відомого кравця і модельєра одягу, вдалося заховати в стіні будинку якийсь скарб , який, як свідчать спогади, складається з царських рублів, документів і коштовностей. 

Однак в будинку їх з братом дитячих років проживали вже зовсім сторонні люди, тому Бертою було прийнято рішення звернутися в міліцію, де їй обіцяли в усьому розібратися. Обіцянка була виконана, і їй повідомили,що кожне назване і вказане нею місце було перевірено, однак там нічого не було виявлено. Тому співробітники міліції прийшли до висновку, що це все було майстерно вигадано батьком Берти. 

Проте після кількох місяців одного з міліціонерів, який брав участь в пошуку фамільного скарбу, заарештували. Причиною арешту послугувала буржуазна спадщина, а точніше іі предмети, які міліціонер чи-то зберігав, чи-то намагався продати. 

А як розвивалася подальша доля самого скарбу донині так нічого і не відомо. 

Ось така вона, історія будинку, який в наші дні не привертає особливої ​​уваги. На прикладі нього, можна вкотре переконатися в тому, що Одеса сповнена дивовижних історій, подій і фактів. Кожна її будівля є справжнім хранителем історії міста і її легенд. А наше місто є справжнім втіленням історичного минулого, з яким можна зустрітися, гуляючи центральними одеськими вулицями, велика кількість з яких може сміливо претендувати на звання музею під відкритим небом.

Саме тому так важливо зберігати всю ту безцінну архітектурно-історичну спадщину, яка нам дісталася. Адже з іі знищенням ми ризикуємо втратити найцінніші факти і дані з нашої одеської історії, що може привести до втрати Одесою її самобутності і колориту. Як правильно сказав хтось із великих: “Без минулого немає майбутнього”, – сенс саме цього виразу повинен стати орієнтиром для одеситів у збереженні свого рідного міста, його історії і культурно-архітектурної спадщини, в прояві великої поваги до цього, а також в передачі такого ж правильного ставлення наступним поколінням одеситів.

Фото: lotsia

Latest Posts

.,.,.,.,. Copyright © Partial use of materials is allowed in the presence of a hyperlink to us.