Якби Одеса не стала великим портом та серйозним стратегічним вузлом опору різним видам агресії, вона була б екологічним символом півдня нашої Батьківщини.
З перших днів існування міста його мешканці дбали про те, щоб місто було красивим. А яка врода можлива без дерев, кущів, квітів різних сортів. Акації та каштани, платани та клени: вся ця рослинність легко прижилася у нашому місті. Адже тут, у степу, де ще на початку 19-го століття гуляли вітри, існував інший ґрунт, створений людською добротою: один до одного, а також – до рослин та тварин. Більше на odessa-future.com.ua
Почате з легкої руки герцога Рішельє озеленення міста, продовжене його другом, садівником Жаком-Луї Десме, знайшло своїх прихильників у наступні десятиліття. Місто швидко зростало, а з ним зростала кількість зелених зон різного формату та призначення.
Велика кількість рослинності, з особливою гордістю писали довідники тієї пори, надає місту вельми привабливого вигляду. особливо красиво Одеса виглядала у травні, коли дерева одягали на себе зелене вбрання з нескінченною кількістю відтінків. Особливо прекрасною була біла акація, що насичувала повітря неповторним ароматом.
Бульвар із платанами
Одним із найулюбленіших місць, які одесити обирали для прогулянок, був Миколаївський бульвар, який пізніше отримав досить нейтральну назву “Приморський”. Безумовно, головними об’єктами цієї пішохідної зони був комплекс будівель, зведених за проєктами найкращих архітекторів міста. Уздовж цих будинків витяглися три алеї платанів, які на початку 1900 року набули своєї сили настільки, що вони вистояли у роки революцій та воєн. На їхньому фоні та навколо них було знято десятки епізодів фільмів про Одесу. Пізньої весни і все літо ці могутні дерева надавали проходимо тінь і прохолоду. Літніми вечорами тут грали оркестри, а коли наставала темрява, вмикалась електрика.
Спочатку бульвар поділили на дві частини. У його ближній частині розташовувався палац командувача військ Одеського військового округу, перенесений потім у будівлю на вулиці Тираспольській, 14.
На протилежному кінці бульвару був палац одеського містоначальника П.П. Шувалова.
Парк, розбитий волею імператора
Ще одним улюбленим місцем одеситів був Олександрівський парк, хоч на його території не було жодних палаців. Натомість на його території було набагато більше зелені, багато лав, щоб у будь-який момент можна було відпочити. Його 22 десятини землі були поділені на дві частини центральної алеї.
Найкрасивіший куточок парку розміщувався у тій частині, де знаходився урвище. Звідти відкривався приємний краєвид на Карантинну гавань.
У другій половині 19-го – на початку 20-го століть Олександрівський парк неодноразово ставав локацією всіляких виставок.
7 вересня 1875 року цей простір, який тільки починали перетворювати у парк, відвідав імператор Олександр II. Того дня він особисто схвалив створення парку та власноруч посадив перше дерево. На знак пам’яті про подію одесити встановили колону, увінчану фрагментом у вигляді шапки Мономаха.
Згодом, як планував імператор, парк преобразився у чудовий зелений простір, де, як і раніше, відпочивали люди. Тут було споруджено стадіон. А в 1960-х роках з’явився меморіальний комплекс на згадку про тих, хто захищав наше місто, у тому числі знаменитий Приморський бульвар і закладений самодержцем парк, якому з роками було присвоєно ім’я Тараса Шевченка.
