Попри те, що Одеський національний університет імені І. І. Мечникова – перший навчальний ВНЗ у південній столиці, він, досі, вважається ще й найпрестижнішим, причому по всій Україні. У місті налічується кілька корпусів від університету, де навчають багатьом спеціальностям досвідчені професори та кандидати наук.

Безліч студентів приїжджають з різних міст і навіть країн, до Одеси, щоб навчатися в ОНУ і, досить рідко, ми чуємо негативні відгуки про ВНЗ. Не може не тішити той факт, що тут не часто почуєш говори про корупцію та несправедливе оцінювання знань студентів.

Якщо виш вважається найстарішим у місті, то в якому році його відкрили? Яка історія успіху університету і за що його так люблять студенти? Більше на odessa-future.com.ua.

Історія появи вишу

Вперше університет, тоді ще Імператорський Новоросійський, вперше відчинив свої двері 1 травня 1865 року. Ще до відкриття вишу, в 1817 році, граф Рішельє постарався над створенням великої бібліотеки і, досяг успіху – він подарував університету безліч цінних екземплярів. У день відкриття тут налічувалося майже 30 тисяч книг, а через роки, вже в наш час, бібліотека складається з чотирьох мільйонів, з яких 10 тисяч – дуже цінні та рідкісні книги. Такою, значною бібліотекою, може похвалитися, далеко не один ВНЗ у нашій країні.

Спочатку, університет мав лише три факультети: юридичний, фізико-математичний та історико-філологічний. А вже з 1900 року з’явився медичний факультет. У 1865 році (рік відкриття) до вишу вступили 175 студентів: з них були і діти багатіїв, і торговців, і селян, і навіть іноземці. Єдині, хто не міг здобувати освіту – дівчата: лише 1911 року “слабка стать” отримала таку можливість.

Ось що, точно, було нестабільним, то ця назва вишу: вона часто змінювалася. Лише з 1945 року, університет має ім’я Іллі Ілліча Мечникова, змінивши Одеський державний університет, а до цього Новоросійський.

Складні часи випали на воєнний час: тоді складно було всім і всьому в місті. На фронт забирали і студентів та викладачів. Ті, хто залишився в Одесі, займалися укріпленням у місті. Вуз довелося евакуювати до Туркменії, разом із усіма цінними документами та книгами, де продовжили навчання. Архіви свідчать, що з 1000 осіб (всього колективу, включаючи студентів та викладачів), виїхало не більше 300 осіб. За роки війни, провели 5 випусків, що є непоганим результатом, тому що навчання, в принципі, давалося нелегко. Але, з 1944 року, робота відновилася і, можна вважати, що період підйому, лише допоміг ОНУ домогтися таких хороших відгуків.

Університет з великої літери

Загалом, можна відзначити, що вищий навчальний заклад стрімко набирав обертів: поповнювалася кількість факультетів, університет отримав статус національного, став зразковою базою для створення інших вишів у місті (таких, як юридична академія, медичний університет та економічний).

Свої найкращі роки присвятили навчальній установі такі визначні особи: Ілля Мечников (на честь якого і названий університет, за виконану роботу, також, він був фізіологом), Сєченов (фізіолог, академік), Заболотний (ботанік), Шведов, Зелінський та інші.

Крім цього, ОНУ отримував і нагороди: наприклад, 1965 року – орден Трудового Червоного прапора, а з 1978 – входив до переліку престижних вишів СРСР.

Крім великої бібліотеки та кількох корпусів, університет має свій Ботанічний сад, який відкритий для всіх, не лише для студентів. Він розташований, неподалік одного з корпусів, на Французькому бульварі. Вхід платний, але й подивитися є на що: як правило, це великий різновид рослин, у тому числі і рідкісних.

Також, в університеті можна відвідати кілька музеїв, дізнавшись докладніше про зоологію та історію, а ще тут працює науково-дослідна лабораторія.

За роки свого існування, Одеський національний університет імені Мечникова досяг неймовірних висот, маючи близько 20 напрямків та 40 спеціальностей, великий викладацький склад, два корпуси (Дворянська та Французький бульвар). Він входить до топ-4 найкращих навчальних закладів, попри те, що є найстародавнішим в Одесі.