З самого її народження в Одесі здобували освіту, жили та працювали багато гідних людей, які зробили свій внесок у її різнобічний розвиток. Було багато випадків, коли це робили цілі сім’ї, як, наприклад, брати Вітте: Сергій та Борис. Більше на сайті odessa-future.com.ua.
Четверо братів на службі Вітчизні
Одним із унікальних випадків є те, що з нашим містом пов’язані четверо рідних братів Янчісов: двоє з них закінчили в нашому місті Юнкерське піхотне училище, двоє інших служили тут військовими. Нижче йдеться про військового інженера Тимофія Олександровича Янчіса, який служив в Одеському військовому окрузі (ОдВО).
У 1899 році до канцелярії Одеського військового округу увійшов 34-річний офіцер у формі капітана-інженера. То був Олександр Янчіс, переведений до Одеси з Очаківського інженерного управління. Тут його призначили до Інженерного управління ОдВО на посаду обер-офіцера для перевірки кошторисів та звітів.
Базову освіту майбутній фортифікатор здобув у Миколаєві, а потім закінчив Миколаївське інженерне училище з фортифікаційної спеціальності. Після цього він був розподілений у Другий залізничний батальйон, після цього служив у 11-му саперному батальйоні. Будучи хорошим спеціалістом та офіцером, він був направлений на навчання до Миколаївської інженерної академії, яку закінчив у 1894 році. У 1896 році йому було надано чин “капітан”. У цьому званні він приїхав до Одеси.
Перебуваючи на службі в ОдВО, Т. Янчіс, він обіймав посади діловода з будівельної частини, штаб-офіцера для доручень; за особливі відмінності в 1907 році був зроблений полковниками і нагороджений трьома зі своїх шести орденів. В 1911 полковника Янчіса перевели служити в один з північно-західних військових округів імперії.
Військовий інженер збудував клуб для військових
В Одесі військовому інженеру довірили спроєктувати будинок на вулиці Спиридонівській, 1/3, який призначався для потреб військового округу. Будинок, зданий в експлуатацію 1909 року, віддали Економічному товариству офіцерів ОдВО.
Усередині будівлі була досить розвинена на той час інфраструктура: зали, аудиторії для занять спортом та культурних заходів.
Незадовго до Першої світової за тією ж адресою було відкрито армійський кінотеатр “Арс”. Після Жовтневої революції будинок зберіг свій профіль культурно-просвітницького закладу для військовослужбовців. У дні оборони Одеси у 1941 році будівлу спіткала доля багатьох будинків історичного центру: вона була частково зруйнована.
Найкращий кінотеатр міста
Вже у повоєнний час у ньому вирішили облаштувати кінотеатр, до якого могли б ходити не лише військові, а й цивільні особи. До речі, це був перший у Союзі РСР п’ятизальний кінотеатр. Був у кінотеатрі ще й шостий зал. То була просторе приміщення у глибині двору, яке слугувало працівникам Управління кінофікації для попереднього перегляду фільмів.
Квитки до кінотеатру продавалися у трьох касах з боку площі Рози Люксембург (сьогодні – пл. Віри Холодної). На другому (можливо, на третьому) поверсі глядачів зустрічала велика галерея портретів Героїв Радянського Союзу та повних кавалерів ордена Слави. Якщо хтось приходив задовго до сеансу, він міг поїсти морозива, випити чаю чи сік, з’їсти бутерброд.
Кінотеатр “Одеса” часто був першим пунктом недільного походу в кіно у 1970-1980-х роках. Тут часто давали дитячі фільми. Щоправда, запізнення на якихось 10-15 хвилин до квиткових кас означало, що треба продовжувати похід. На щастя, дуже близько були кінотеатри “Зміна”, “Хроніка”, деякі інші, яких, на жаль, забрала новітня епоха історії міста і країни.
Сьогодні будинок колишнього армійського клубу та кінотеатру пустує, його двері забиті, а фасад поступово обвалюється. Про архітектора красивої та колись доглянутої будівлі ніхто ніколи не згадує…
