Наш матеріал з посиланням на odessa-life.od.ua ми присвячуємо одеському Товарному провулку. Ми розповімо про його історію та сучасність на odessa-future.com.ua.
Провулок, про який пам’ятають не всі
Про цей провулку знають і пам’ятають далеко не всі одесити, навіть ті, які народилися і виросли в районі, де він розташований.
Цей провулок знаходиться неподалік, так званого, Собачого скверу, вулиці Складської та ще двох вулиць, назви яких присвячені Чернишевському та Цвєтаєву.
А сусідом всього цього є молочний корпус, який залишив у спадок старий Олексіївський ринок (ми писали про нього в одному з наших попередніх матеріалів).
Сучасні реалії
Про сучасність писати досить непросто, адже у провулку практично не збереглися “живі” будинки, і він більше нагадує кадр із фільму про “стару Одесу”.
Сам собою провулок маленький. Однак тут можна зустріти багато чого старовинного. Так, ворота у будинку номер вісім, де вже ніхто не проживає, так і пишуть старовиною та історією. Проте їхній стан цілком пристойний, і навіть вигляд металевих петлів практично не видає віку воріт.
Також тут можна побачити старовинні ґрати.
Наявність одноповерхових будиночків, палісадників – все це свідчить про колишнє життя одеситів, які проживали тут.
При цьому, будинки, де продовжують жити одесити, також можна зустріти, хоч їх і набагато менше.
Отже, можна сміливо сказати, що цей провулок пов’язав історію із сучасністю.
Питання про перейменування
Вважають, що Товарному провулку пощастило, і він ніколи не змінював свою назву. Однак, це неправда.У дев’ятнадцятому столітті він мав оригінальну назву – Поряд із Великим Вокзалом.
Біндюжні збори
За словами одесита, Сергія Алмоші, місцем навчання якого була дев’яносто дев’ята школа, хлопці, які навчалися з ним в одному класі, були і з Товарного, і з Вокзального провулка, і з вулиці Складської.
Чоловік каже, що 60-70-ті минулого століття ознаменувалися для цього району зборами біндюжників, – Товарному провулку судилося стати цілим їхнім поселенням.
Біндюжники організували щось подібне до клубу, яким стала їдальня (згодом – пельменна) на території Олексіївського базару.
А неподалік цього харчоблоку була конов’язь для коней біндюжників.
За словами одесита, вона була у вигляді металевої стійки, де були розташовані кільця, до яких прив’язувалися коні місцевими біндюжниками.
Одеська кузня
У тому ж районі розташовувалася кузня, куди одесити приходили не тільки, щоб підкувати коня, а й ошмалити яловичу ногу для холодця.
Про біндюжний похорон
З часом біндюжникам з Товарного провулка доводилося завершувати як свої справи, так і й земне життя.
На той час одесити знаходили свій останній притулок на території Другого кладовища. Процесію обов’язково супроводжував оркестр, де окрема “роль” належала мідним тарілкам.
А діти, які жили в Товарному провулку, неодмінно вибігали, щоб спостерігати за скорботною процесією. І після побаченого маленькі одесити любили грати “у похорон”, замінюючи музичні тарілки каструльними кришками.
Сергію Алмоші запам’ятався день, коли помер останній біндюжник цього провулка.Його ховали на власному візку, який покривав килим червоного кольору, на якому було встановлено труну.
Фото: odessa-life.od.ua
