Польський узвіз Одеси, так само, як і однойменна вулиця – одне із старовинних місць міста. Роком їх створення числиться 1820. Польський узвіз тоді звався Митний, а потім – Портовий. Адже спочатку він був шляхом, що сполучає порт і центр міста. Детальніше на odessa-future.
Після подій Жовтневої революції Портовий узвіз перейменували на честь Мойсея Кангуна – одесита, начальника Червоної армії. “Польським” узвіз назвали лише у 1994 році, на честь дрібних польських поміщиків, що у 19 столітті проживали тут та будували комори для зберігання зерна.
Жахливі перекази про узвіз
На вулиці Польській, розташована будівля колишнього публічного дому. Навколо будинку ходить безліч легенд. По одній з них – плоди кохання за гроші, видалені підпільними акушерками – викидали в глибокий рів, а коли вода підіймалась – все це спливало і було найжахливішим видовищем.
Інша легенда розповідає про жінку-маніячку, що промишляла у стінах цього будинку. З Польського узвозу, вгору, на Дерибасівську вулицю, ведуть сходи, виконані з лавових плит.
Так, за переказами старожилів, у середині позаминулого століття, в Одесі почали зникати чоловіки. Здебільшого, екіпажі кораблів не дораховували моряків. Проводилися розслідування, але на слід злочинця напасти не вдавалося. Поки одного дня до поліції не звернулася жінка зі скаргою на те, що в м’ясному пиріжку, купленому на ринку, вона виявила фрагмент людського пальця…
Продавчиню знайшли, впізнали та з’ясували таке: працює вона у публічному будинку, своїх клієнтів вбиває, а м’ясо пускає на пиріжки. Така ударниця виробництва: ночами плутана, вдень – продавець-кулінар. Злочинниця розповіла, що не всі її жертви були у пиріжках, частину вона закапала між сходами та стіною будинку. І справді, на вказаному місці було знайдено фрагменти як мінімум 20 тіл.
“Міст самогубців”
Вздовж Грецької вулиці, над верхньою частиною Деволановського та Польського узвозів, тягнеться Строганівський міст. Названо його на честь почесного громадянина Одеси, Олександра Григоровича Строганова. Одразу після будівництва, яке закінчили 1863 року, міст сподобався самогубцям. Тоді він був найвищим у місті – 13 метрів. Наразі на ньому високі огорожі, щоб уберегти громадян від спроб суїциду. На початку 80-х років 20 століття міст реконструювали, змінивши кам’яні опори на залізобетонні.
Сходи, оповиті легендами про криваву маніячку, не раз були показані в кінематографі, це і к/ф “Приморський бульвар”; комедія “Пригоди Петрова та Васечкіна”, “Ліквідація” та “Сторінки колишнього”.
Польський узвіз у сучасності
Сьогодні Польський узвіз – місце жвавого транспортного руху. Його складно перейти: батьки дітей з правого боку вулиці не пускають їх одних за морозивом у магазинчик на лівій стороні.
По непарній стороні Польського узвозу стоять будинки, що руйнуються: ті, що ще вціліли – вкриті тріщинами, а в дощ їх затоплює вода. Парний бік – більш сучасний, тут і будинки цілі і тротуар вимощений плиткою. Польський узвіз – унікальна історична вулиця, яка бачила багато подій міста, але зараз потребує капітального ремонту.
