Неділя, 14 Серпня, 2022

Атмосфера Деволановського узвозу

Історична частина Одеси, хоч подекуди й потребує невеликої реконструкції, виглядає дуже атмосферно та стильно. Однак, у такому пам’ятному та туристичному районі є “чорна пляма” або місце, за яке часом соромно.

Деволанівський узвіз міг би надати хорошу послугу сусіднім вулицям – розвантажити транспортну розв’язку і зменшити пробки Польським узвозом, збільшити прохідність та стати ще однією відвідуваною туристичною зоною в старій частині міста. Однак, на сьогоднішній день це місце лише псує загальне враження про місто. Але так було не завжди. Більше на odessa-future.com.ua.

Як узвіз став Деволанівським

Спуск тягнеться паралельно до Польського узвозу, починаючи від Єврейської вулиці до Митної площі.

Свою нинішню назву він отримав не одразу.

Першу назву узвіз отримав у 1812 році – Карантинна балка. Така назва виникла від карантину. Поруч знаходилася обсервація, куди приходили команди та пасажири суден із небезпечних епідеміологічних регіонів, після чого треба було відсидіти на карантині якийсь час.

Наступна назва – імені Новікова, з 1842 року, як і один із мостів, що переходить через цей спуск. Родина Новікових були промисловими купцями, які відкрили свій бізнес у старій Одесі та розширювали його протягом століття.

З 1846 року узвіз був перейменований на Практичний узвіз, в 1848 – Новікова балка, а за ним і Сикардов узвіз. З 1886 року – Левашівський узвіз, на честь одеського градоначальника – Володимира Левашова.

Назва “спуск Вакуленчука” пов’язана з повстанням 1905 року броненосце “князь Потьомкін-Таврійський” – як розповідає Сайт “УСИ online”. Вакуленчук був натхненником та лідером повстання, проте вбили його першим, а тіло викинули в Одеський порт. У 1958 році, біля в’їзду до Морського порту встановили пам’ятник Григорію.

Ну і нарешті, з 1995 року узвіз набув постійної назви – Деволановський, на честь Франца де Волана – першого одеського архітектора.

Спуск мостів

Деволанівський міст є рекордсменів за кількістю мостів – якщо порахувати, то вийде три мости та один напівмісток, що перекидаються через спуск.

Один із найстаріший – міст Новікова, збудований у 1822-х роках на прохання Іллі Новікова. Йому потрібен був міст для комфортного в’їзду на вулицю Канатну, де розміщувався його канатний завод.

Напівміст Сікарда почав своє будівельно в 1824 році. Через деякий час він перестав бути потрібним і його засинали. Його фрагменти можна помітити біля забудованих гаражів, що йде вниз по спуску.

Будівництво Строганівського мосту – вже третього за рахунком, затягнулося на 12 років і завершилося до 1863 року. Міст був перекинутий через Польський і Деволанівський узвози, будучи задоволеною великою і габаритною спорудою на той час. Тоді цей міст вважався найдовшим в Одесі, адже його довжина складала 120 метрів. Але в 1980-х його повністю переробили, замінивши на більш сучасний.

Металевий міст Коцебу був побудований і помічений пізніше за всіх – у 1890-х роках. У 2017 році закінчили реконструкцію мосту, а металеві елементи були привезені із Франції, із заводу, де виготовляють деталі для Ейфелевої вежі.

Як виглядає міст сьогодні

Сьогодні Деволанівський узвіз – дуже занедбана територія, що вимагає негайних втручань і будівельних робіт.

Зараз це не більше, ніж безкоштовне паркування для автомобілів та місце для творчих графіті для молоді.

Основні проблеми – підземні комунікації, дорожнє покриття та розвалені будинки. Мабуть, одна з найскладніших проблем, що дивно – саме із будинками, адже вони належать приватним особам і не можуть самостійно реконструюватись.

Як свідчить Сайт “Думская”, наприкінці 2020 року почали проводитись ремонтні роботи щодо доріг. Однак верхній шар дорожнього покриття не клали, адже як показала практика минулого, на неї сиплються уламки зруйнованих будівель. Деякі будівлі не просто “злегка обсипаються”, а руйнуються цілком у прямому сенсі слова, що становить небезпеку для одеситів.

А також реконструювали зливову каналізацію, замінивши старі труби ХІХ століття, на нові, адже через подібні проблеми часто затоплювало сусідні вулиці, під час дощів.

Очевидно, фінальну крапку в ремонті Деволановського узвозу поставлять ще не скоро. А у зв’язку з нинішньою ситуацією в нашій країні – Одеса ще не скоро побачить гарненький та відреставрований спуск, яким буде приємно, як мінімум, прогулятися.

Latest Posts

.