Перебуваючи в такому великому місті, як Одеса, ми рідко звертаємо увагу на такі, здавалося б, незначні, але й чимало важливі речі, як міський годинник. Адже у кожного з нас є телефони, де можна відстежити час із головного екрану або ще простіше – наручний годинник.

Справді, в сучасному світі, міський годинник, так чи інакше, втратив свою первісну значущість, а одесити, проходячи вулицями міста, навіть не помічають, колись такого важливого атрибуту.

Цікавим є той факт, що Одеса завжди прагнула розвитку: тут вічно панували новинки та потрясіння. Перебуваючи у складі Російської імперії, вона вважалася третім містом, за розвитком та призначенням, що сприяло “швидкому перебігу часу”.

І звичайно, щоб стежити за швидким і розміреним життям у південній столиці, треба не забувати поглядати на годинник. А коли вони з’явилися в Одесі, як виглядали та якими були? Більше на odessa-future.com.ua.

Найперший одеський годинник

Мало хто знає, але найпершим годинником у місті – був сонячний годинник, встановлений за розпорядженням герцога Рішельє, ще в 1812 році. Вони перебували у Міському саду, але стежити за часом, за ними було досить складно.

Саме тому, вже в 1816 році було встановлено перший механічний годинник в Одесі, розташований у будівлі Покровської церкви. Таке місце для годинника було обрано не просто так – ця церква знаходилася на рівній відстані від двох головних церков у місті – Преображенської на Соборній площі та Грецькій на Троїцькій вулиці, – а також від найбільших міських ринків, Старого та Грецького – як розповідає Сайт “Думская”.Виходило так, що удар у дзвін служив якимось початком робочого дня на ринку, а також розповідав про час богослужіння. Вже з часом, на ринках почали з’являтися свої годинники.

Цей годинник мав вигляд годинникового механізма, який поміщали всередину дерев’яного ящика, а ще, його потрібно було заводити – близько одного разу на тиждень.

Такий годинник не залишали без нагляду, до нього був приставлений годинниковий майстер. Він повинен був заводити годинник, використовуючи спеціальний залізний ключ, стежити за роботою годинника та його справністю, а також ремонтувати.

Дороге задоволення

Годинниковий механізм на початку 19 століття був дуже дорогим, тому годинник могли собі дозволити лише у палацах знаті чи різних відомствах, наприклад: в управлінні генерал-губернатора чи управлінні поліції.

В основному годинники були такими: у дерев’яних коробках, прикрашені великими агрегатами, з маятником і оглушальним боєм. А також, був менший годинник або зовсім маленький – кишеньковий.

Найстаріший одеський годинник знаходиться в музеї імені Блещунова – він старший за Одесу на кілька днів, але це не заважає їм працювати до цього дня.

Годинник, через який сталася пожежа

1810 року в Одесі відкрили перший міський театр. Мабуть, генерал-губернатору Олександру Ланжерону було недостатньо красиво чи чогось не вистачало, але він наказав додати на фронтоні ще й механічний годинник.

У 1817 році великий механічний годинник прикрашав вхід до міського театру. Через 50 років у місті з’явилося газове освітлення. Газовий ліхтар, у якому був газовий ріжок, прикріпили до циферблату годинника, щоб кожен перехожий міг розгледіти час, навіть уночі. Цей найгазовіший ріжок і став причиною пожежі, яка сталася в 1837 році і тоді перший міський театр згорів повністю.

Годинник на залізничному вокзалі був мішенню для ворогів

Як тільки в Одесі з’явився залізничний вокзал у 1833 році, одразу з’явився і годинник. Вони функціонували добре, як і вокзал, доки не почалася війна. Як почалася громадянська війна – їм перепадало щоразу, під час обстрілу.

Кожен штурм міста починався з того, що обстрілювали годинник: від снаряда, що потрапив, на місці годинника утворювалася величезна дірка, причому, працівники прагнули відразу ж закладати цю дірку, встановивши новий годинник, на місці колишніх. Однак, як тільки починався новий обстріл, ситуація повторювалася і на місці годинника, знову виходила дірка у стіні.

Після війни, коли залізничний вокзал повністю перебудовували, встановили і новий годинник. Вони збереглися донині. Кажуть, їх привезли із Санкт-Петербурга, із графського палацу.

Проте, найточнішим годинником годинником на вокзалі вважаються ті, що висять над головним розкладом – їх звіряють за Грінвічем.

Головний одеський годинник

У 1886 році встановили годинник на будівлі старої біржі, де зараз знаходиться мерія. Саме цей годинник, зараз, вважається найголовнішим в Одесі.

Вони були виготовлені годинників лондонської фірми “Сміт і син”, спеціально для нашого міста.

Як розповідає Сайт “Одесская жизнь”, куранти прикрашають фігури Ночі та Дня, ніби символізуючи вічний біг часу. І хоча цього годинника вже близько 135 років, за весь час роботи, їх ремонтували лише кілька разів.

Найбільший годинник

Роль найбільшого одеського годинника дісталася годиннику, розташованому на будівлі католицького Успенського собору на вулиці Катерининській. Діаметр їхнього циферблату становить близько 1,6 метра.

Годинник – унікальне, у своєму роді, інтер’єрне і корисне створіння. Особливо, якщо говорити про старовинний годинник – рідко зустрінеш годинник, що повторюється, за зовнішнім виглядом, що робить його, ще більш цінним і унікальним.