Субота, 5 Жовтня, 2024

Пушкінські адреси Південної Пальміри

“Я жил тогда в Одессе пыльной…” и “Там все Европой дышит, веет, Все блещет югом и пестреет // Разнообразностью живой.”

Ці рядки великий поет Олександр Сергійович Пушкін, присвятив Одесі, в якій прожив щось зовсім нічого – 13 місяців. Однак, через майже 200 років з часу його перебування в нашому місті, в місті зберігають пам’ять про нього. Напередодні 222-ї річниці від дня народження поета спробуємо простежити ті місця, в яких він бував або ті, де відчувається пушкінський дух. Далі на odessa-future.

Музей Пушкіна на Великій Арнаутській

За часів Пушкіна початок сьогоднішньої вулиці Велика Арнаутська був безлюдним, тільки на початку 1830-х років там стали з’являтися виробничі цехи канатного заводу Я.А. Новикова. Сьогодні частина того кварталу займається Навчально-виховний комплекс № 90, яким в 1949 році, в дні святкування 150-річчя від дня народження Пушкіна, було присвоєно ім’я поета. Цілком логічно, що у стінах сучасного навчального закладу є музей на честь поета.

Створення музею розпочалося в 1973 році, коли його засновник, пушкініст Ілля Лазаревич Попелюхер перевіз сюди свою колекцію, продовжуючи її поповнювати незвичайними і цікавими експонатами. Багато експонатів музею були зібрані учнями школи та їх батьки.

У музеї можна побачити парфумерні вироби “Бахчисарайський фонтан” і “Пікова дама”; поштові марки, листівки, пам’ятні медалі та значки, присвячені поету. Експонати музею привезені з безлічі країн і подаровані музею колекціонерами всього світу, а найповажнішим експонатом є зібрання творів 1887 року.

Справжню гордість музею становить “Капітанська дочка” французькою мовою, привезена з Бельгії А.А. Пушкіним, праправнуком поета. Тут також можна побачити твори генія на мові Брайля.

У 1995 році музей отримав офіційне свідоцтво.

Пушкінське училище на Слобідці-Романівці

«Шумить хвиля, пливе місяць від Слобідки за Дальні Млини …», співав колись до Леонід Утьосов. Саме зі Слобідкою пов’язана одна з перших появ імені Пушкіна на карті міста, свого роду топонімічний пам’ятник поетові.

У 1861 році там з’явилося міське початкове училище – школа першого ступеня, в яких діти навчаються з першого по четвертий класи.

Існує легенда, що під час свого перебування в Одесі Олександр Сергійович позичав гроші всім, кому вони були потрібні, а імена боржників записувати забував. Коли заговорили про спорудження на Слобідці початкового училища, гроші на будівництво зібрали ті, хто згадали через багато років, що заборгували великому поетові. Навчальний заклад так і стало називатися – «Пушкінське училище».

Згодом училище, яке перебувало по вулиці Церковній, 17, отримало свій номер “5”. Вражає кількість учнів в ньому. У 1906 році в ньому навчалися 126 хлопчиків і 104 дівчинки.

Над фронтоном училища був встановлений бюст Пушкіна, який з часом безслідно зник. Старовинна будівля була перебудована і розширило свої кордони до навчально-виховного комплексу на Слобідці.

Вулиця Пушкінська

На завершення слід згадати про вулицю Пушкінську, на якій розташований будинок № 13 (чи не за кількістю місяців перебування поета в Південній Пальмірі?), де жив поет. Сьогодні в тому будинку, практично заново відбудованому після оборони Одеси і окупації міста в 1941-1944 роках, працює музей-квартира поета, а поруч – невелика статуя Пушкіна з тростиною, яка періодично зникає.

На початку вулиці, на Думській площі, в декількох кварталах від будинку Пушкіна, понад століття тому був встановлений бронзовий бюст на честь поета. У парі сотні метрів, в одній з невеликих ніш Одеської опери, можна побачити невелике погруддя поета. Ці об’єкти знаходяться як би на поверхні одеського свідомості. Їх знають одесити, вони їх показують гостям міста.

Сквер імені поета

У протилежному кінці вулиці – невелика зелена зона з левами і фонтанами. Це – сквер імені А.С. Пушкіна. На відміну від класичних скверів, він окреслений лише дорогою з круговим рухом, а пройти туди можна пройти тільки через підземний перехід.

Відмінною рисою скверу є те, що з нього можна спостерігати панораму залізничного вокзалу, всю Привокзальну площу і фрагменти прилеглих вулиць, проїздів і провулків. Сам сквер “оперізують” величезні потоки громадського та особистого транспорту.

«Недільний Пушкінський ліцей»

Не так давно на Привокзальній площі була кінцева зупинка тролейбуса № 1, який возив пасажирів по вулиці Пушкінській до площі Льва Толстого, минаючи школу № 107. З 1964 року до останніх днів життя в школі працювала Лідія Адольфівна Щербіна, внучка філолога-пушкініста Олексія Дмитровича, надвірного радника, викладача словесності у згаданому вище Пушкінському училищі.

Закінчивши в 1951 році середню школу 19-річна Лідія надійшла на історико-філологічний факультет Одеського педагогічного інституту ім. К. Д. Ушинського. Здобувши вищу освіту, вона спочатку працювала в школі № 47, а в 1964 році перейшла в школі № 107.

У 1967 року Лідія Адольфівна стала членом Пушкінської наукової комісії Одеського будинку вчених, згодом опублікувала книгу «Пушкін в Одесі» – вінець своєї творчості на благо словесності. У 2005 році відбулося перевидання її праці.

У 1992 році за пропозицією ради директорів шкіл Центрального району Одеси в школі № 107 було відкрито «Недільний Пушкінський ліцей», яким керувала педагог-пушкініст. Заняття велися за розробленою нею програмі навчання. Указом Президента України від 21 лютого 2002 Лідія Адольфівна Щербина була удостоєна почесного звання «Заслужений вчитель України».

Наведені вище місця, пов’язані з Олександром Сергійовичем Пушкін, тільки деяка частина з того списку, до якого так чи інакше входять Будинок Вчених, будівля бібліотеки імені К.Д. Ушинського (колишня школа № 29, де працював І. Попелюхер, засновник пушкінського шкільного музею), інші об’єкти міста. Безумовно, є й інші адреси, які цілком можуть скласти предмет окремих досліджень і описів, присвячених людині, що обдарувала своїм перебуванням наше місто, де “все Європою дихає, віє”.

Latest Posts

.,.,.,.,.,.,.,. Copyright © Partial use of materials is allowed in the presence of a hyperlink to us.