Ця невелика будинкова споруда може і не відноситися до шедеврів архітектури. Однак вона є доказом того, що в колишні часи в одеситів була звичка не тільки брати від нашого дивовижного міста все, чим воно могло з ними поділитися, але і віддавати натомість. Саме цей період в наші дні вважається часом розквіту Одеси.
У нашому матеріалі odessa-future.com.ua, з посиланням на lotsia, ми хочемо поділитися з вами гарною історією з життя нашого рідного міста.
Стара традиція
Вулиця Старопортофранківська є місцем розташування великої кількості будинків, адже ця вулиця є дуже довгою.
Колись це місце було територією глибокого рову, який позначав кордон порто-франко і офіційно поділяв Одесу і зону передмістя.
І саме з тих часів повелося, що на цій вулиці житлові будинки розташовані на непарній стороні (адже вона тоді входила до складу міста). А протилежна сторона (тобто, парна) була виділена для установ, фабрик і заводів.
Звичайно, зараз про той глибокий ров ми можемо тільки згадувати, але традиція залишилася. Ну, або майже залишилася. Тому що та споруда, про яку ми розповімо, являє собою цей виняток. Однак лише тому, що в радянський період щодо нього була проведена надбудова третього поверху і перетворення його на житловий будинок.
Притулок та відоме сімейство
Отже, на Старопортофранківській, 30 в 1880-тих побудували споруду, яка була двоповерховою, і де розташувався перший дитячий денний притулок. Будівлі була властива справжня архітектурна витонченість і звичний для нашого міста історизм.
Однак варто звернути увагу на автентичний напис, який височить над центральним входом: “В пам’ять Федора Маврокордато”.
Важливо відзначити, що ще порівняно нещодавно цей напис майже повністю закривав встановлений кондиціонер, однак, коли в спорудженні змінилися орендарі, питання вирішилося на користь одеської історії.
Тому що сімейство Маврокордато було одним з відомих в нашому місті дев’ятнадцятого століття.
Батько Федора, Матвій, був нащадком знаменитого роду фанаріотських князів.
Також він був відомий, як титулярний радник, почесний піклувальник при другому Одеському гімназичному закладі. Крім цього, він очолював опікунський тюремний комітет.
Його син, Федір, заснував торговий дім, був грецьким купцем. Також його удостоїли звання почесного громадянина нашого міста, а протягом 1863-1873-х він обіймав посаду депутата в Одеській міськдумі.
Федір входив в число одеських багатіїв і філантропів.
Саме на кошти цього сімейства і побудували вищезгаданий нами заклад у вигляді першого дитячого денного притулку.
Ближче до наших днів
Однак в радянський період багатьом нежитловим домівкам довелося стати житловими. Така ж доля спіткала і притулок, який на сьогоднішній день є архітектурною пам’яткою.
Почалося все з добудови третього поверху, потім було реалізовано додавання нових балконів, а в наші дні перший поверх є місцем розташування кав’ярні. Однак, якщо трохи відійти і подивитися на цю споруду здалеку, то можна подумки поринути в те старе місто і його неповторну атмосферу.
Фото : lotsia
