Середа, 22 Вересня, 2021

Про одеський морський трамвай

Напевно практично кожен одесит і турист, якому пощастило побувати в Південній Пальмірі влітку пам’ятають про морські трамваї, які були чудовим літнім транспортом. 

Вид катерів, які курсували по всій Одеській затоці і іі узбережжю від Крижановської місцевості до всім відомої зони під назвою Чорноморка, – представляв собою одеську візитну картку з післявоєнного періоду до самих, порівняно недавніх, пор. 

Цьому, на жаль, зниклому одеському транспорту, який представляв собою також культурно-масову розвагу, з посиланням на odessa-online, ми і присвячуємо наш матеріал. 

Перший етап розвитку 

У Південній Пальмірі ходіння перших катерів спостерігалося ще в довоєнний період, проте сильний розвиток морського трамвая почався вже в післявоєнний період, якщо бути точним, то десь приблизно в 50-тих. 

В ті роки кількість кількох катерів, які будувалися ще до війни вирішили розбавити новими катерами “Алмазного” (місцем їх будівництва був місто Таганрог) і “Аркадійського” виду. Останні будували в Південній Пальмірі на Судноремонтному заводі (так, колись у нашому місті було таке підприємство, яке давно було втрачено разом з Чорноморсько-морським пароплавством). 

На той період катерні судна здійснювали свій шлях, виходячи з двох напрямків. У першого напряму був всього лише один пункт – від Морського порту до Лузанівки. У другого ж було зовсім протилежний напрям – від Морського порту через територію Ланжерона і Аркадії до Великого Фонтану (а саме до шістнадцятої станції).

Багато одеситів і гостей міста з усіх союзних держав оцінили зручну і недорогу гідність цього способу з комфортом і скоро опинитися на пляжі, не вдаючись до використання наземних трамваїв, які були тісними, повільними і заповненими “до відмови”. 

Уже звичний транспорт 

В 60-тих морські трамваї вже практично повністю увійшли в звичку. У цей період відбувався подальший розвиток, який був не дуже швидким, але зате постійним і впевненим. 

Наприклад, тоді сталося введення нового причалу на території Фонтанської десятої станції. А катерний парк поповнили ще кілька одиниць різних видів. 

Період радикальних змін 

А в 70-тих почався період, який відрізнявся часом радикальних змін, як по частині кількості, так і якості. Почалася масова заміна катерних суден старого зразка на представників новіших моделей, одна з яких була названа на честь знаменитого письменника Олександра Гріна. Їх місцями будівництва були суднобудівні підприємства таких міст, як Херсон та Іллічівськ. 

В цілому, в кінці 70-тих такі сучасні катерні судна на території Одеського порту досягали кількості двадцяти штук. 

Крім цього, розклад доповнився новими причалами на території Отради, Дельфіна і Фонтанськоі тринадцятої станції (доля останнього, до речі, була недовгою). 

Відносно старих причалів, то їх було вирішено перетворити на нові об’єкти у вигляді довготривалих споруд, які були розраховані для зимових штормів. Згодом катерні судна можна було побачити і в Чорноморці.Потім вводили окремий додатковий маршрут від Чорноморки до Іллічівська. 

У літній період катери продовжували здійснення сезонного маршруту в бік Крижанівки. 

Як результат, в середньому рейси здійснювалися з інтервалом в двадцять-двадцять п’ять хвилин. 

А ось вартість на квитки залежала від самих маршрутів. 

Точно перерахувати ціни на даний момент вже непросто (хоча, можливо, хтось з одеситів їх і пам’ятає в точності), однак найдешевшим квитком був той, ціна якого досягала двадцяти копійок, а найдорожчим був сімдесяти копійчаний квиток . 

Періодом основної навігації був травень-вересень. В інший період можна було на катері дістатися тільки до Аркадії і до Лузанівки, за умови, що була тиха погода. До того ж, рейсів вже було значно менше (щодня по два-три). 

Такий склад морського трамвая працював аж до 80-тих. 

Подальше трамвайна життя 

В 80-тих прогулянкові катери були розбавлені компанією катамарана “Хаджибея”, проте його використовували суто і лише для того, щоб здійснювати прогулянки по затоці. 

До речі, катерів, крім транспортних функції, доводилося також приєднуватися і до екскурсійної діяльності. 

Величезну популярність почали швидко набувати прогулянки (з наявністю екскурсовода) на території порту, затоки (по узбережжю) і Іллічівського порту. 

Хоча одесити настільки любили такі морські заходи, що, здається,могли розповісти не гірше будь-якого екскурсовода. 

Початок кінця 

До кінця 80-тих і на початку 90-тих, коли розпався Союз і розвалилося Чорноморсько-морське пароплавство , почала розвалюватися і налагоджена в той період прогулочно-транспортно-екскурсійна структура. 

Перші до кінця 80-тих було закрито об’єкти у вигляді причалів на території Отради і Дельфіна. Потім в 1991-ому було закриття причалу на території десятої станції. Пізніше, через дворічний термін, настав кінець існування причалів на території шістнадцятої станції і Чорноморки. 

До середини 90-тих можна було відзначити наявність тільки двох маршрутів: від Порта до Аркадії і від Порта до Лузанівки. 

В кінці 90-тих територія Лузанівського причалу внаслідок того, що його дуже довго експлуатували без проведення необхідних ремонтних робіт, частково зруйнувався від штормів. В результаті сталося закриття і цього маршруту. 

В результаті наступне десятиліття було зустрінуте наявністю тільки одного діючого маршруту до Аркадії. 

Він діє і в сучасних реаліях, хоча колишній причал давно відсутній (катерні судна підходять до такого об’єкту, як кам’яний мол, де в амортизаційних цілях попередньо провели закріплення автопокришок). 

Говорячи про самі катери, то на іхню долю випало не так багато веселощів. Переважну частину їх продали за кордон. Є й ті, які були залишені на території стоянки в портовій зоні, проте внаслідок того, що їм не було надано належного догляду, вони дуже скоро стали непридатними і їх розібрали на металобрухт.

На початку 2000-них з кількості двадцяти штук вдалося зберегти тільки шість, а в сучасних реаліях, напевно, ця кількість була ще зменшена. 

Така плачевна ситуація настала внаслідок різкого подорожчання палива з приходом 90-тих, коли настала пора нових економічних відносин. 

Переважна частина населення в той період не могла собі дозволити проїхатися на морському транспорті. З точки зору економічної сторони питання це стало неможливим. 

Зате закриття екскурсійних прогулянок по узбережжю не настало. 

Саме їм, в сучасних реаліях доводиться бути основним видом діяльності для кожного портофлотського ветерана, якому вдалося дійти до наших днів.

Фото: odessa-online

Latest Posts