Вівторок, 26 Жовтня, 2021

Не тільки Аккерманська фортеця: інші пам’ятки Аккермана

Білгород-Дністровський (також часто званий Аккерманом) у першу чергу асоціюється з Акерманською фортецею, яка своєю потужністю і величчю привертає як жителів області, так і любителів історії і романтиків Середньовіччя з усіх куточків України, пише odessa-future.com.ua. Відома фортеця не тільки своєю цікавою історією, а й тим, що там систематично проходить атмосферний середньовічний фестиваль, але хіба Аккерманська фортеця це єдине цікаве місце у місті, який веде своє існування з дохристиянських часів? Отже, ми поговоримо, які ще цікаві місця можна побачити під час туристичної прогулянки неймовірно цікавим Білгород-Дністровським-Аккерманом. 

Саме та давньогрецька Тіра

Насправді Аккерманська фортеця виросла на вже колись давно зайнятій землі: раніше на цій локації було давньогрецьке місто Тіра, назва якого обов’язково згадується на уроках історії в школі. Колись це був один з найбільших торгових пунктів, де продавали золотисту пшеницю, свіжу рибу і найрізноманітніші вина (до слова, вино вироблялося на цих землях ще до того, як сюди прибули грецькі колоністи, про що детальніше можна прочитати тут). Потім, після падіння Тіри від рук войовничих фракійців-гетів, її відбудували римляни, які пізніше тримали тут частину свого знаменитого легіону. Була тут свого часу і візантійська культура — все це і багато іншого зберігається у пам’яті цієї землі, але зазвичай вся увага звернена тільки на середньовічну фортецю (яка, насправді-то, цілком заслуговує на таку увагу, адже і вона дуже цікава).

Місце пам’яті руками скіфів

Дивне куполовидне спорудження (точніше те, що від нього залишилося) може викликати будь-які асоціації: чи то це частина будівлі, чи то якась обламана конструкція… Але її незвичайна форма все ж привертає увагу. Це давній могильник войовничих скіфів, які славилися своєю кровоненажерливістю, жорстокими кривавими обрядами і унікальною в поняттях честі мораллю.

Наскільки відомо після розкопок, цей курган є місцем вічного сну одного з ватажків скіфського племені. Також відомо, що його пограбували ще в далекі часи, де було не місце звичним нам манерам. Але щодо грабежу все не так однозначно: справа у тому, що могильник засипали назад. Питання: навіщо грабіжник або грабіжники могили навели на ній порядок після того, як осквернили її своєю жадібністю?

До сих пір на внутрішній стінці могильника можна розпізнати бліді обриси хаотичних малюнків. Зазвичай стародавні люди малювали або вирізали на каменях зображення тварин, рослин, іноді геометричні орнаменти, і все це слугувало оберегами, але те, що нанесено на стінці цього могильника, буквально нечитабельне, таким чином архаїчне послання скіфів до сих пір залишається загадкою.

Сарматський склеп

Ще один не менш цікавий могильник, споруджений з важких вапнякових плит, які, склавшись в одній композиції, віддалено нагадують картковий будиночок. Колись біля усипальниці був вівтар, але він перекочував до краєзнавчого музею міста.

У цій усипальниці було трохи більше матеріалів для досліджень, але вона також піддавалася грабежу. У склепі були знайдені осколки посуду, амфор, шматочки ліпнини, які допомогли встановити приблизний час будівництва цього об’єкта — це було у III столітті нашої ери.

Середньовічна вірменська святиня

Церква Успіння Пресвятої Богородиці, що колись була у володіннях білгород-дністровських вірмен, належала їм з часів Середньовіччя — орієнтовно з XIV — XV століття, про що свідчать дати на пам’ятних плитах поблизу святині, але вірменська громада існувала на території міста задовго до цього. Раніше церков цієї громади було більше, але добре збереглася тільки ця.

Існує кілька версій того, як ця будівля перейшла до громади. З урахуванням зовнішнього вигляду будівлі, робляться припущення, що колись вона була побудована греками, але після її відбив турецький султан, який і передав її вірменам як подарунок. Є й інший варіант: можливо, греки самі продали вірменським жителям цих земель цю будівлю, тому що вона була їм просто більше не потрібна.

Протягом довгого часу церква реконструювалася і добудовувалася, таким чином вона і подовжилася, і отримала новий вівтар у свої часи, та й в цілому вона до сих пір виглядає дуже надійною. Її вигляд не змінювався з XX століття. І хоча логічно було б подумати, що тепер ця будівля служить тільки приманкою для туристів, насправді це не так: там все ще кипить життя, тому що туди часто приїжджають археологи і облаштовують собі базу для досліджень.

Підземна церква на честь вірного християнина

Цей храм, що стоїть на цих землях вже близько 700 років, зберігає пам’ять про легендарного віруючого Івана Сучавського — торгівельника, який жив праведно, але став жертвою людської кровожерливості та жорстокості просто через те, що він відмовився приймати іншу релігію, жертвуючи своєю. На місці страшних мук праведного християнина звели церкву, і з тих пір Іоанн Сучавський вважається покровителем торговців.

Також поруч з церквою є питне джерело, в якому вода, за словами місцевих віруючих, має цілющі властивості (що насправді може бути правдою, адже кожне джерело має унікальний склад корисних речовин, які можуть значно позитивно вплинути на нервову систему і організм в цілому або окремі органи).

Потужні Олександрівські казарми

Цю будівлю можна вважати молоденькою у зіставленні з усіма іншими пам’ятками історії, адже її звели вже у першій половині XIX століття. Будівництво там йшло довго: ніхто особливо не поспішав, плюс доводилося кидати всі справи через загострення конфліктів росіян з турками.

Близько 150 років будівля активно використовувалася і грала свою роль, але на початку XXI століття уряд вивів звідти вже українські війська, а будівлю передав як культурну пам’ятку місту. Зберегти казарми не вдалося, тому що будівля зазнавала багато лих (то там сталася величезна пожежа, то землетрус відколов від неї частину), та й в цілому пам’ятник архітектури не доглядали як треба. Зараз від нього залишилася тільки тінь колишньої величі, а й вона досить потужна. 

Latest Posts