В Одесі є безліч витворів архітектурного мистецтва, які з’явилися завдяки проєктам таких знаних діячів культури як Франческо Боффо, Олександр Бернардацці, Франц де Волан та інші. Звісно, не всіх архітекторів можливо згадати, але більшість з них згадуються зовсім нечасто, пише odessa-future.com.ua.
Також важливо відмітити, що Одесу будували не тільки німці, французи та італійці. Її архітектурна різнобарвність також має у собі дотики українських архітекторів, без внеску яких Перлина Чорного моря не була б собою.
Прохаска Вікентій (1870 — 1927)
Уродженець Богемії, цей український архітектор по праву може вважатися богемним, адже його проєкти мають у собі інтелігентні та високомистецькі вібрації.
Освіту митець отримував у європейській перлині та столиці Габсбургів — чарівному Відні, багатому на історичні та мистецькі скарби. Згодом переїхавши в Одесу, пан Прохаска почав плідну працю, але нещадний до пам’яті час зруйнував більшість документів, які могли б деталізовано описати його творчий шлях у Перлині Чорного моря. Втім, у місті залишилася купа величезних згадок про його внесок — ми бачимо результати його роботи кожного дня і навіть не помічаємо їх у морі різноманітних будівель.
Що відомо, так це те, що пан Прохаско зробив внесок у будівництво головної прибуткової будівлі тих часів, яка згодом перетворилася на одну з головних пам’яток міста та хаб музичного мистецтва — грандіозну філармонію (яку, до речі, планують реставрувати, про що детальніше можна почитати тут). Щоправда, вже згаданий Бернардацці Олександр переробив цей проєкт, але заперечувати внесок Вікентія Прохаска неможливо.
Йому також належить проєктування будівлі, що знана місцевими як будинок І. Соломос (вище), ще проєктування містичного у своїй еклектичній готичності дому Котляревської…
Володимир Кундерт (1878 — немає даних, але після 1944 року)
Цей митець архітектурного авангардизму та ретроспективізму є уродженцем Одеси, і він значно трансформував своє рідне місто.
Професійну освіту отримував у Петербурзькому інституті цивільних інженерів, навчання у якому завершив із рядом винагород за плідну проєктну працю та значні успіхи. Але не можна визначити цього діяча як конкретно архітектора — у його роботі було більше інженерії, що, втім, не є менш важливим.
Якийсь час пан Кундерт працював у Новоросійському університеті, нині знаному як Одеський національний університет імені I. I. Мечникова, що є одним з найпрестижніших навчальних закладів не тільки на місцевому рівні, а й в Україні загалом. У часи діяльності українського архітектора на базі університету проводилося будівництво чергового факультету для організації роботи підрозділу з медицинської освіти, але управління замовило проєкт у Бернардацці, і таки невідомо, чи брав пан Кундерт участь у будівництві медичного факультету. Незабаром він також покинув свою посаду у вищеназваній інституції та, нарівні з новою роботою помічником міського архітектора, також займався інженерним винахідництвом.
Йому належить декілька патентів на винаходи, зокрема патент на унікальну систему залізобетонного каркасу, яку визнали як у Німеччині, так і у Росії. Окрім цього, він співпрацював з багатьма іншими архітекторами, як Адольф Мінкус (до речі, ще один одесит, представник єврейської інтелігенції), з яким вони спільними зусиллями звели масивний Прибутковий будинок Блюмберга у самому центрі міста, та Юрієм Дмитренком (і цей одесит, знаний вібраціями російського псевдоренесансу у своїх архітектурних шедеврах).
Також пану Кундерту належить інженерне будівництво розкішного готичного дому Григор’євої, а у контраст витягнутій величі названого будинку — скромна, класицистично симетрична Одеська контора Азово-Донського банку.
Звісно, збереглися не всі проєкти інженера, але велика частина з них досі є у Перлині Чорного моря, та вони представляють інтерес як для туристів, так і для місцевих поціновувачів архітектури.
Генріх Топуз (1916 — 1999)
Черговий талановитий син Одеси, архітектор та художник був народжений у творчій сім’ї, батько якої також був архітектором, а ще митцем і підприємцем.
Протягом навчання пан Топуз співпрацював з визнаними митцями архітектурного мистецтва. Одним з менторів пана Топуза був знаменитий майстер Густав Томашевський, і разом у конкретні періоди одеської історії вони займалися відновленням таких культових споруд як Філармонія та Оперний театр. Важливо відзначити, що Генріх Топуз вмів працювати з деталями: він також займався альфрейними роботами, а згодом влаштувався на роботу до Одеської кіностудії, де робив внесок у розвиток мультиплікації.
Також менторами архітектора та художника були Яків Гольденберг (також одесит!), який працював у напрямку модерну та неоампіру, також Федір Троупянський (вгадайте, де він народився), за проєктами якого в Одесі з’явився ряд важливих для соціального життя споруд, як жіночі училища, лікарні та шпиталі, санаторії, торгівельні будівлі тощо.
Генріх Топуз зіграв важливу роль під час реконструкції міста у післявоєнний період. Він зробив вклад у оновлення міськради, також знаменитої Думської площі, ряду санаторіїв та інших важливих для міста споруд. Окрім цього, архітектор також влаштовував свої виставки, особливо після переїзду до Ізраїлю.
Віктор Савченко (1928 — 2003)
Талановитий київлянин також, як і попередній митець, займався не тільки архітектурою, а й живописом, зокрема працював з аквареллю. У житті містобудівника також були ментори, які зробили значний внесок у архітектурне мистецтво України та підготовку компетентних кадрів у цій сфері: Йосип Каракіс та Яків Штейнберг.
Пан Савченко також є знаним педагогом, і його керівництво привело багатьох митців до успіху: на рахунку пана Савченка як викладача 7 докторів архітектури та 32 кандидати.
Щодо конкретно роботи в Одесі, за його проєктом був створений один з головних готелів Перлини Чорного моря — «Чорне море», який до сьогодні приймає гостів з усіх куточків світу.
