Місцем розташування Цукрового селища є Малиновський район нашого міста. Населення цього селища досягає приблизно десяти тисяч жителів, що, звичайно, є дуже нечисленним.
Незважаючи на те, що цю місцевість цілком можна, навіть з позиції сьогоднішнього дня, назвати околицею, це селище відрізняється безліччю контрастів, і своїм, не схожим ні на що життям, а також своїми невирішеними проблемами, пише odessa-future.com.ua.
У нашому матеріалі, з посиланням на myod.info, ми розповімо про історичні та сучасні факти, завдяки яким відоме наше Цукровий селище.
Звідки така назва?
Дана назва у Цукрового селища з’явилася, коли підійшла до кінця революція 1917-того.
Селище було назване на честь такого об’єкта, як Цукровий завод, власником якого був Бродський. Підприємство побудували в 1879-тому в якості цукрово-рафінадного заводу при Олександрівському товаристві. Пізніше підприємство придбав Ізраїль Бродський. Його підприємства були відомі своїми значними обсягами цукру і доходом, отриманим від солодкої суміші.
При підприємствах діяли шкільні та лікарняних закладів. Школи займалися навчанням заводських робітників з їхніми дітьми.
Місцем розташування підприємства є вулиця Промислова. Тут же розташований об’єкт у вигляді Суперфосфатного заводу, який був відділом Цукрового.
У 1916-тому був побудований лазарет лікарняного закладу при цукрово-рафінадному заводі.
Про селищну архітектуру
Вулиці Цукрового селища дуже схожі на лабіринти , які складають одноповерхові будинки.Районні околиці до нашого часу збереглися будинки, матеріалом яких були підручні засоби.
На даний момент в селищі активно будують багатоповерхові будинки. На Промисловій, Іспанській, Парковій планують зводити висотні будинки.
Новобудови будуть побудовані, як на вільних ділянках, так і там, де поки що розташовані житлові будинки.
Старий фонд буде підданий знесенню. А приміщення промислових складів, місцем розташування яких є вулиця Паркова, знесуть до 2032-ого.
Зараз найвідомішим будинком селища є Житловий комплекс “Іспанський”, який зробило знаменитим його різнокольорове забарвлення.
Про одного городового
На території Цукрового заводу в 1909-тому мала місце дуже дивна ситуація, героєм якої був городовий. Цей казус описувався навіть в пресі.
Герой історії був представлений Мойсеєм Скрипкою, який був городовим в Петропавлівській ділянці, і який служив в одеській поліції приблизно двадцять років. Він проживав в квартирі, яку йому безкоштовно надав завод. Його сім’єю була дружина і восьмеро дітей. Дохідна частина цієї людини була досить високою. І ось на тлі всього цього, Мойсеєм було скоєно самогубство на території саду при Цукровому заводі. Він вистрілив собі в серце. Навіщо він це зробив? Чому? Це залишається загадкою до цих пір.
Про сирітський притулок
У 1835-тому на Цукровому селищі, там де перетиналися Хутірська і Сіретська вулиці був побудований приватний сиротинець.
Спочатку, в 1829-тому в нашому місті створили заклад у вигляді Жіночого благодійного товариства. Ініціатором створення була Єлизавета Воронцова.
У товаристві надавали підтримку, годували й лікували кожного, хто цього потребував. Тут було місце проживання безпритульних дітей. Потім вирішили відкрити окреме жіночий і дитячий притулок.
Поряд з притулком звели церкву. Крім цього, тут був і цвинтар, де знаходили свій останній прихисток безпритульні діти, а коли була Велика Вітчизняна війна, – військовополонені.
Проблеми сучасних реалій
Сьогодні район Цукрового селища є досить проблемним. Одна з основних проблем полягає в смітті і бруду. Селище є дуже пильним, що часто стає причиною подразнень слизових оболонок, алергій і астматичних захворювань. Крім цього, тут у величезних кількостях накопичується сміття, яке ніхто не поспішає прибрати.
Також Цукровий селище славиться своїми поганими дорогами. На території селища багато об’єктів, які представлені транспортними промисловими підприємствами, що є причиною постійного руху фур, які не дають можливості нормально пересуватися іншому транспорту. Щодня по селищним дорогам проїжджають приблизно дві тисячі фур.
Ще однією проблемою є те, що тут відсутня нормальна зливова каналізація. Побудувати каналізаційну систему складно ще й тому, що деякі ділянки просто не здатні пропустити техніку. Приватизаційне питання щодо землі також є не вирішеним. Селищні жителі не можуть стати їх власниками.
Таким чином, у даного селища досить-таки тривала історія існування. Однак, незважаючи на те, що цей район існує давно, проблеми цієї місцевості залишаються невирішеними ще з тих, давніх часів.
Сміття, дороги і каналізація – це основні аспекти, які тягнуться ще давним давно. Так що нашим чиновникам слід було б, нарешті, звернути увагу на ці питання. Адже, якщо почалася забудова багатоповерхівками цієї місцевості, то потрібно ж оновити, полагодити і відреставрувати всю інфраструктуру.
Однак, виходячи із загальної картини, яка складається в нашій державі, і місті, зокрема, рішення цієї проблеми затягнеться ще надовго. Ну, а інвесторів і забудовників, які вкладають кошти на будівництво цих багатоповерхових будинків, звичайно, такі “дрібниці” не особливо цікавлять. Їх головним завданням є заробіток і поповнення власної кишені.
Але не будемо втрачати надії, а будемо продовжувати вірити в те, що колись Цукрове селище нарешті перестане бути окраїною з сумнівною інфраструктурою, і відсутністю багатьох зручностей. Якщо вже там почався процес забудови, то, будемо сподіватися, руки дійдуть і до всього іншого, що зробить життя в цьому районі якіснішим, зручнішим і цивілізованішим.
Фото: myod.info
