Сьогодні ми розповімо вам про одну з найцікавіших сторінок історії нашого міста,-одеську авіацію.
Варто відразу зазначити, що звичайний одесит практично не має можливості просто так потрапити в стіни музею Одеського заводу авіації, пише odessa-future.com.ua.
Проте, авіаційні витоки нашої держави були розпочаті тут, в стінах державного підприємства “Одеський авіаційний завод”. Саме про це унікальне підприємство і його безцінну музейну експозицію, за допомогою якої можна пізнати найважливіші і найяскравіші моменти вітчизняного авіаційного розвитку, піде мова в нашому сьогоднішньому матеріалі з посиланням на odportal.com.ua.
Не багатообіцяючий початок
Завжди знаходилися люди, які буквально “хворіли” небом і польотами. Досить згадати, як на початку 20-того століття європейськими пілотами, за допомогою нових літаків, відбувалися горді польоти, які злегка зверхньо дивилися на трохи відстаючу в цьому аспекті Російську імперію.
Микола Єгорович Жуковський і Олександр Федорович Можайський зробили чималий внесок у розвиток теоретичних досліджень світової повітроплавної галузі, але у вітчизняних льотчиків в той час відчувався гострий дефіцит.
Повітряні кулі та здійснення першого польоту
Створення першого одеського (і всеімперського) аероклубу відбулося 21-го березня 1908-го року. Пропозиція і ідея про створення належала військовокомандуючому одеським військовим округом кавалерійському генералу Каульбасу Олександру Васильовичу. Заняття повітроплавання Імперії здійснювалося його імператорським превосходительством великим князем Олександром Михайловичем.
29-того червня 1908-го року Утешевим і Ван дер Шкруфом було здійснено політ на повітряній кулі, який був доставлений з самої французької столиці.
А вже 25-го липня того ж року в перший раз повітряна куля підняла в одеське небо кумира міста і мрійника Сергія Уточкіна. Одного разу в повітряну подорож він взяв з собою письменника Олександра Івановича Купріна, який відтворив на сторінках своїх творах образ легендарного Сашки-музиканта, який також став одеським символом і кумиром.
Але бажання ентузіастів про політ на літаку ніяк не вщухає. Тому в 1909-тому році на французьку землю була відправлена людина, щоб на зібрані кошти здійснити придбання аероплана.
В результаті була куплена не найкраща модель, а саме: “Вуазен”, – “етажерка”, яка злітає і літає суто прямо і знижується.
Здійснити перший політ доручили Олексію Ван дер Шкруфу, який був випускником Петербурзького інституту політехніки. Але про його подальше життя, на жаль, нічого невідомо.
Перша невдача
Пробний політ виявився невдалим і під час його проведення літак був розбитий. В силу того, що це важлива подія не супроводжувалася присутністю високопоставлених осіб і представників журналістського середовища, здійснення польоту, хоч і невдалого, не отримало офіційну фіксацію, тому Імперія, незважаючи на величезне бажання, не могла входити в коло авіаційних держав.
Підготовка професіонала
Тому управою міста і одеським аероклубом здійснилося прийняття рішення щодо того, щоб була підібрана відповідна особа , яка буде відправлена до Франції (яка в той час була передовою державою з пілотними школами, авіазаводами і майстернями).
Вибір припав на Михайла Єфімова, який був середнім серед трьох братів-Єфімових.
До слова, всі вони займалися професією льотчика і всі загинули під час Великої Вітчизняної Війни.
Поїздку і навчання Єфімова повністю оплатив одеський банкір Ксідіас (сучасна споруда Національного банку на розі Дерибасівської та Рішельєвської є будівлею банку, власником якого був Ксідіас, в діяльність якого також входила золототорговля і коштовності).
Єфімов закінчив Мармелонську школу на півночі французької столиці.
І у нього з’явився свій аероплан марки “Форман-4”, придбаний Ксідіас.
Він уже міг робити повороти і був найсерйознішою на той час аеропланною модифікацією.
Польоти професіонала
У березні 1910-того року Михайло Єфімов зробив п’ять польотів на території бігового поля, яке розміщується на Одеському іподромі.
А Уточкін, який сам освоїв аероплан управління, злетів у небо вже через тиждень.
Нове керівництво
В цей час в міському аероклубі відбувалися зміни. Пост президента зайняв Артур Антонович Анатра. Він був банкіром, підприємцем, і входив до числа найзаможніших жителів Імперії.
Його дідусь брав активну участь у подіях того часу, коли створювався Одеський морський торговельний порт, а його дядько входив в число почесних громадян-одеситів і до складу членів управи міста.
Сам Анатра був випускником фізико-математичного факультету Новоросійського університету, а його захопленням було повітроплавання, яке з часом стало життєвою метою.
За рахунок своїх коштів, Анатра створив на території Стрельбіщного поля школу авіації (яка була першою приватною школою в Імперії), і в десятку перших льотчиків цивільної авіації входили випускники цієї школи.
Найважливіші імена
На жаль, про життєві події переважноі кількості пілотів-першовідкривачів мало що відомо. Цей факт послужив причиною створення на підприємстві книги “Як з гнізда орлиного”, в якій викладені життєві події дванадцяти вітчизняних льотчиків-першовідкривачів.
Багатьох героїв цього видання можна зустріти в музейній галереї портретів відомих льотчиків.
Одним з яких є генерал Кованько, який народився на Полтавщині. Так що нашу країну можна впевнено вважати місцем, де була народжена вітчизняна авіація в рамках Російської імперії.
Ідея про створення заводу
Після того, як було здійснено знаменитий перший політ Єфімова, Анатра чітко зрозумів, що буде займатися заснуванням літакобудівного заводу.
20-го травня 1912-того року в наше місто було здійснено візит його превосходительства великого князя Олександра Михайловича і його сина Андрія.
У той же день відбулася церемонія освячення заводу, і 1912-тий стали вважати роком заснування авіаційного підприємства, хоча насправді побудова першого літака на підприємстві Анатра відбулося набагато раніше. Адже Миколою Костіним вже був випробуваний “Арман-4”, який створювався майстернями морських батальйонів.
У 1917-тому році підприємство Анатра було найбільшим заводом Імперії, який випускав аероплани. Саме це підприємство створило цілу літакову серію по системі Анатра.
Одна з моделей була випущена понад шістсот разів! Це був літак, який вперше в своєму оснащенні мав кулемет Льюїса, щоб здійснювати стрілянину з гвинта.
Він активно і успішно використовувався в Першу світову війну.
В цей же час конструктором Григоровичем був створений “літаючий човен” (яка була першим гідролітаком), і першу партію доручили проводити літаковому заводу Анатра.
Збільшення штату, продуктивності і красива легенда
У 1917-тому році літаковий завод містив більше двох з половиною тисяч чоловік робочого штату і більше трьохсот співробітників інженерно-технічної частини.
Сюди проклали залізницю, облаштували дитсадок. Робітники були забезпечені триразовим харчуванням.
Тоді для того, щоб створити один аероплан, необхідно було приблизно сім тисяч рублів, але вартість машин при продажу становила уже приблизно двадцять п’ять тисяч.
У 1917-тому році за день завод виробляв два літака.
Незважаючи на те, що говорили, що трудова діяльність легендарного Михайла Винницького починалася під час будівництва підприємства, це не є правдою. Адже в той період часу він перебував у тюремному ув’язненні внаслідок підпалу жандармерії. Він був ув’язнений в 1907-мом, а звільнився в 1917-тому, коли завод вже повним ходом працював.
Втрачений слід
Після початку революції Анатра відправився з візитом до Леніна, де його прийняли і позитивно відреагували на його прохання щодо видачі кредиту для літаково-заводного будування в місті Сімферополь. Ленін дуже клопотався про прискорення видачі безвідсоткового кредиту, проте …
Анатра разом з дружиною і сином померлого на той час Уточкина вимушено вилетів до Франції на власному літаку. З цього моменту його сліди були втрачені …
За непідтвердженими відомостями, в 1943-тьому році Анатра покінчив життя самогубством.
Період евакуації
Коли була Велика Вітчизняна війна, завод був евакуйований в район Кавказу.
Фахівці і співробітники музею відтворили події того трагічного часу, -як проходила робота, як був тотальний голод і численна смерть.
У мирний період робітники-ветерани продовжували свою працю на підприємстві, який для кожного з них став чимось на зразок другоі домівки.
Відродження
У післявоєнний період почалося відродження підприємства і становлення авіаремонтній галузі за новим типом.
У 60-х роках 20-того століття завод вийшов на сучасний рівень. Було вдало освоєно процес ремонту реактивних обладнань. Підприємство впевнено стояло на передових позиціях системи авіаремонтних заводів держави. Систематично реконструювалася виробнича база, будувалися нові об’єкти, освоювався ремонт сучасних видів техніки.
Визнання співробітників і сучасний стан
Завдяки видатним заслугам і величезному трудовому внеску в сприяння розвитку держпідприємства “Одеський авіаційний завод” багато представників колективу співробітників нагороджувалися орденом “Артур Анатра”, який був сертифікований Національним банком України.
Коли почалася перебудова, кількісний показник замовлень став зменшуватися, а підприємство повільно приходило в занепад, але всіма силами намагалося встояти.
На даний момент ситуація поліпшується, –підприємство, крім звичних ремонтних робіт, займається виготовленням малоавіаційних літаків, навчанням, перенавчанням та відновленням навичок у льотчиків.
За словами генерального директора держпідприємства “Одеський авіаційний завод”, заслуженого машинобудівника, кандидата технічних наук, Віталія Володимировича Юхачева, завод живе, працює, його знають, і це є заслугою кожного співробітника.
Як бачимо, на прикладі всього написаного, можна вкотре переконатися, що Одеса є воістину унікальним місцем. І дуже багато чого має безпосереднє відношення і брало витоки саме в нашому місті. Дивно, але авіабудування не є винятком. Хоча, ми впевнені, що багато хто про це не тільки не знав, але й не міг здогадуватися. Адже Одеса є морським містом і, по ідеї, тут мала розвиватися і починатися тільки все, що має відношення до моря. Але, як виявилося, це не так. Літакобудування теж є нашою відмітною рисою. І саме наше місто прославило і вивело на новий рівень у цій сфері, на той момент, величезну імперію.
Окремої уваги та поваги в цій всій історії заслуговує, звичайно, музей, створений при Заводі авіації. Тому що, якби його не було, цілком ймовірно, що дуже багато фактів і події загубилися в ході часу і по закінченні такої великої кількості років.
Але нам дуже пощастило, що цього не сталося, і за допомогою ретельноі і навіть ювелірноі праці співробітників музею і заводу, ми маємо можливість доторкнутися до унікального і цікавого минулого вітчизняного авіабудування, побачити наочно результати інженерного таланту наших земляків і дізнатися неймовірні факти з долі людей, які стояли біля витоків літакобудування в нашій державі.
На сьогоднішній день ми від щирого серця хочемо побажати Одеському авіаційному заводу процвітання, всілякого розвитку, талановитих співробітників, унікальних і сучасних розробок, гідного фінансування, виходу на новий рівень і ще більшого всесвітнього визнання.
А співробітникам Музею хочемо подякувати за їх кропітку працю і попросити примножувати цю унікальну колекцію, яка становить сьогоднішню музейну експозицію, новими перлинами з неймовірної історії одеської авіації.
Фото: odportal.com.ua
