Але і Молдаванка, і Пересип обожнюють Костю-моряка … Хто не знає слова знаменитої пісні про “Шаланди, повні кефалі”. З впевненістю можна сказати, що на Пересипу всесвітньо відомий персонаж бував. Що ж стосується Молдаванки, невідомо. Але немає сумніву, що, одного разу побувавши в цьому, мабуть, самому одеському районі міста, він би захопився об’єктом, про який піде мова нижче. Далі на odessa-future.
Молдаванка бандитська і культурна
Коли ми говоримо про шедеври архітектури, то згадуємо до з атлантами на Гоголя або будинок Руссова, Пасаж або, в крайньому разі, будинок на Буніна, 35 – один з найстаріших в Одесі. Говорячи про Молдаванку, що-небудь подібне привести складно. Поважні краєзнавці зможуть заповнити й цю нішу, в яку цілком можна вписати так званий будинок Дробінського.
Спочатку район Молдаванка, зокрема вулиці Степова, Середня, деякі інші, був закріплений за бідним людом, там виникли робочі квартали, близькі до багатьох заводам міста. Але часи йшли й колись бандитський район став залучати погляди заможних громадян.
Будинок під п’ятнадцятим номером
Свого роду шедевром архітектурної Молдаванки став триповерховий будинок на розі вулиць Прохоровскої і Степової, побудований відповідно до прохання Йосипа Самойловича Дробінського. Будівля отримала номер “15” і стало одним з найкрасивіших на Молдаванці. До речі, якщо вірити фахівцю в області одесики Валентину Пілявському, проєкт споруди було створено знаменитим архітектором Львом Влодеком, відомим одеситам як автор чудового Пасажу. Добре придивившись до обох будівель, можна знайти в них спільні риси, зокрема фігури левів, які прикрашають обидва зразки мистецтва Влодека.
Через короткий проміжок часу будівля стала своєрідним дворянським гніздом, адже його власником став один з найбільш родовитих одеситів тієї епохи – ясновельможний князь Костянтин Горчаков, син останнього канцлера Російської імперії Олександра Костянтиновича Горчакова, колишній київський градоначальник і власник маєтків в Полтавській губернії.
З появою у будинку нового власника пов’язано те, що в ньому працювало Південно-російське музично-драматичне товариство, орендувати у Горчакова величезне приміщення, пристосоване під концертний зал, здатний вмістити 250 осіб. У приміщенні часто проходили концерти за участю кращих музикантів міста.
Треба сказати, що з 1902 року Костянтин Олександрович Горчаков став власником так званого будинку з ілюмінаторами по Лютеранському провулку, 3.
З історією будинку пов’язані ще деякі подробиці. До 1910 року в ньому розташовувалося міське початкове училище № 30-72, яке в 1911 році переїхало на вулицю Болгарську, 63, в нову будівлю. У 1913 році в будівлі працювала Третя міська народна читальня, а також Міське початкове училище № 97.
Все це говорить про те, що на початку минулого століття жителі робочих кварталів, в тому числі Молдаванки, прагнули до підвищення рівня освіти.
За сотню років існування будівлі його доля цілком інакша. Там також живуть люди, але немає духу освіти, а є елементи медичної інфраструктури. Але для істориків міста він залишиться будинком Дробінського – за ім’ям першого власника.
