Лузанівка – один із найстаріших, а тому – із найвідоміших районів Одеси. Назва пішла від прізвища заможних власників маєтку, розташованого тут на початку 20 століття. Більше деталей на odessa-future.
Що тут було до Лузанівки?
Задовго до утворення Одеси, на місці Лузанівки, було стародавнє поселення Ольвії. Його, на початку 6 століття до н.е., заснували греки, вихідці з Мілета. Збереглися дані про його назву – Гавань Асіаков.
На тій території, де зараз розміщується Лузанівка, відбулася битва між козаками, під проводом Семена Палія та татарами. На цьому місці було встановлено кам’яний хрест, як нагадування про переломну битву.
Як виникла назва району?
Першим власником про якого є дані, був поміщик – Афанасій Кесоглу, грек за національністю. Він був головою місцевого самоврядування та стояв біля витоків заселення Одеси. Пізніше, одна з його онучок, уклала шлюб з Фомою Петровичем Лузановим.Він брав участь у російсько-турецькій війні, а також боровся проти армії Наполеона. Був нагороджений Відзнакою Військового ордена, Орденом Святого Володимира, золотою півшаблею “За хоробрість” та орденом Святого Георгія 4-го ступеня.
У 1819 році, Олександр I, подарував Фомі Петровичу володіння між Куяльницьким, Хаджибейським лиманами та морем. Той збудував на землі маєток (зараз на цій території знаходиться Лузанівський парк), а прилеглі землі народ став називати Лузанівкою. Поміщик володів і частиною обох лиманів. У 1829 році його дружина, Наталя, отримала дозвіл на видобуток солі в Куяльнику.
До захоплень Лузанова варто віднести ще й любов до виноробства, в якому він досяг чималих успіхів. На виставці продукції виноробів, у 1870 році, Фому Петровича було нагороджено великою срібною медаллю за його вино.
Один із синів генеральського подружжя, Михайло Лузанов, став дуже впливовою в Одесі людиною. Він був головою комерційного суду. У маєтку на Лузанівці Михайло мріяв створити “Одеську Рів’єру” та поступово перетворити наше місто на Чорноморську Ніцу. Для цього він навіть виділив 18 млн. рублів. Але відбулась революція, зламавши всі плани Михайлу Фомічу. Хто знає, яким би сьогодні було наше місто, якби планам амбітного чиновника, вдалося здійснитися.
Лузанівка після революції
Під час перевороту Лузанови покинули родовий маєток. З приходом Рад до влади, у маєтку було відкрито табір юних комунарів. У 1920-х роках, Червоний Хрест, створив тут літній табір для знедолених дітей. Він складався з кількох бараків і наметів. У середині XX століття на тому ж місці відкрили піонерський табір “Молода гвардія”. У Лузанівці дуже гарний міський пляж – з чистим піском та поступовим збільшенням глибини. Отже, місце під дитячий табір було обрано зовсім не випадково.
Жителям селища Котовського, як і решти районів за Пересипом, було вкрай незручно добиратися до центру Одеси. З 1950-х по 1990-і роки, у теплу пору року це питання було вирішено за допомогою поромних переправ. Зараз катери використовують лише з туристичною метою.
У середині минулого століття на Лузанівському узбережжі літав літак. Тричі на день із “Застави” можна було долетіти пасажирським літаком ЛІ-2. Політ коштував 15 рублів, але все одно у вихідні літало до 450 людей на день.
