Кожне місто має свої родзинки та відмінні фішки, завдяки яким, особливо, формується загальне враження про нього. В Одесі таких місць настільки багато, що одного дня, щоб це все подивитися, точно не вистачить. Та й не кожному буде цікаво дивитися на якусь там стіну, тільки через те, що вона є тільки в цьому місті, куди ви поїхали відпочити: взагалі, такі місця не для всіх. Але все ж, деякі вважають за краще оглядати саме такі, незвичайні та унікальні місця, деякі з яких ми розглянемо. А почнемо ми якраз таки з якоїсь там стіни. Далі на odessa-future.com.ua.
Плоский будинок-стіна або Відьомський будинок
Неподалік Приморського бульвару, на Воронцовському провулку, розташовується дуже незвичайний будинок – стіна. На перший погляд, справді здається, ніби в будинку є лише одна стіна і одразу виникає запитання: “Як же можна жити в такому будинку?”
Насправді будинок має особливу конструкцію, а точніше, трикутну форму. Це сталося випадково: при будівництві цього будинку несподівано закінчилися кошти, а архітектори вирішили заощадити, зробивши три стіни замість звичних чотирьох. З певного ракурсу це не видно, що змушує деяких повірити в одну стіну.
Будинок став досить популярним місцем серед туристів, куди вирушають на екскурсії та їздять поодинці. Згодом будинок стали називати по-різному: будинок-стіна, відьмин будинок, містичний будинок. Він має три поверхи і колись, тут мешкали представники “середнього” класу: юристи, купці та чиновники.
Для дому 1890-х років, він непогано зберігся до наших днів, залишаючись таким самим суворим і вражаючим. Загалом, він нічим не відрізняється від інших будинків, розташованих поряд, хіба що стіною.
Одеський Пасаж
Мабуть, кожен чув про Пасаж в Одесі. Будь-який одесит підкаже, як до нього дістатися, ще й у подробицях опише його зовнішній вигляд та вхід.
Проте, це одне з небагатьох місць, де можна умовно переміститися в минуле та відчути себе в якомусь старовинному європейському місці.
Будівля знаходиться на розі Дерибасівської та Преображенської, маючи два входи з обох вулиць. У 1900 році відкрився цей торговий комплекс, включаючи шикарний готель, кафе і ресторани. Вже тоді тут був ліфт, електричне освітлення та телефон, а прозора стеля дозволяла сонцю висвітлювати всю внутрішню територію Пасажу.
Друга назва будівлі: “Пасаж Менделевича”, адже саме йому належало це вишукане місце. Потрапляючи сюди, складається враження, ніби перебуваєш у музеї скульптур – їх тут чимало. Інтер’єр виконаний у стилі бароко, пластичного модерну та витонченої класики.
Сюди щодня приходять туристи: замість готелю та ресторану, тут розташувалися кафе та невеликі магазини, але туристів більше приваблює відмінна локація для фото – не порахувати, скільки фото тут було зроблено за час існування Пасажу.
Гора Чумка
Страшна епідемія чуми, яка спіткала Одесу в 1812 році, щодня нагадує про себе, демонструючи гору на Водопровідній вулиці.
Все почалося з мирного укладання Російської та Османської імперій, коли вільне переміщення було дозволено і одеський порт почало заповнювати турками, які й привезли до Одеси чуму.
Місто закрили на карантин, який тривав 46 днів, а трупів вивозили за місто (тоді територія Одеси була в рази менша) і ховали у “братській могилі”. На вулиці можна було перебувати лише патрулям, візкам із червоними (перевозили хворих) та чорними (перевозили мертвих) фрагами, а також мортусами, одягненими у спеціальний захисний одяг.
Загиблих людей ховали в тому, що було надіте, навіть із прикрасами та коштовностями. Яма була настільки велика, що у закопаному вигляді, вона набула вигляду гори – для тодішньої рівнинної Одеси це було щось нове.
Після закінчення епідемії, ніхто й ніколи не намагався розкопати цю яму: за легендою, якщо це зробити, в Одесі спалахне нова епідемія чуми. Кажуть, американські вчені були готові платити будь-які гроші, щоб отримати дозвіл на розкопки, з метою вивчення збудника чуми – чумної палички. Але влада міста, звичайно, відмовилася від такої пропозиції.
Сьогодні гора стала своєрідною пам’яткою і пам’яттю про важкі часи, а на горі встановили хрест, на згадку про загиблих.
Пам’ятники Дарт Вейдеру та Стіву Джобсу
Це дві найнезвичайніші пам’ятки в Одесі.
Пам’ятник Дарт Вейдеру – незвичайний тим, що на ньому зображений не реальний, а вигаданий персонаж із кіноепопеї “Зоряні війни”. А історія його появи ще незвичайніша: коли, у 2015 році, пам’ятник Леніну підлягав зносу, художник А. Мілов, вирішив дати йому друге життя, наклавши зверху титановий сплав і тим самим перетворивши його на абсолютно іншого персонажа – Дарт Вейдера.
Як говорить Сайт “Relding”, такий пам’ятник можна знайти за адресою – вулиця Столбова, 28. І хоч він знаходиться на території заводу, охоронці пропускають усіх бажаючих, зробити фото.
Що стосується пам’ятника Стіву Джобсу, то він знаходиться на вулиці Новосільського 74/76, причому в ньому є вбудований безкоштовний Wi-Fi. Пам’ятник є великою рукою з пронизливим її наскрізь, логотипом Епл. Складається з великої кількості шурупів, гайок та інших металевих деталей. Неважко здогадатися, що він присвячений засновнику компанії Apple – Стіву Джобсу.
Одеський театр опери та балету
Цей театр вважається найбільшою архітектурною пам’яткою та одним із найкрасивіших театрів у світі. Його радять відвідати кожному, кому цікава архітектура та мистецтво. Будівля театру красива як зовні, так і всередині: виконана у стилі віденського бароко 19 століття, а інтер’єр у стилі французького рококо.
До того ж, театр є найстарішим серед культурних установ, що пояснює його неповторний стиль, що зберігся до наших часів.
Будівництво театру почалося в 1804 році і було закінчено до 1809 – а наступного року відбулися перші вистави: “Нове сімейство” і “Втішана вдова”.
На превеликий жаль, 1837 року будинок повністю згорів, втішає той факт, що не було постраждалих. Безперечно, було ухвалено рішення про побудову нового театру і в 1887 році, вже відбулося нове відкриття.
Театральний стиль викликав потрясіння навіть у тих, кого, здавалося б, вже нічим не здивуєш: візерунки, скульптури, завитки, орнаменти з позолотою, неймовірною красою стеля (в основу якого лежить чотири картини художника Лефлера), величезна люстра та всілякі світильники – і це лише частина того, на що можна звернути особливу увагу.
Тещин міст
Цей міст, хоч і здебільшого вважається символом романтики та міцності стосунків, добре показує тонкий гумор одеситів.
За словами Сайта “I go to world”, у 60-х роках ХХ століття його побудували для Михайла Синиці – важливого діяча, який бажав скоротити шлях до будинку своєї тещі. А також, одесити подейкують, що міст такий самий довгий і хиткий, як язик тещі.
Міст вважається найвужчим і найвищим в Одесі. Розташовується в історичній частині Одеси та з’єднує два бульвари: Жванецького та Приморський.
Також міст полюбився закоханим парам, які вішають замки на поручні мосту – ніби закріплюючи замком міцність свого кохання. Через велику кількість замків, навіть погіршувався стан мосту, що змусило місцевої влади встановити на локації велике, металеве серце, куди можна було прикріпити замочки.
