Попри те, що початок вигнання військ з Одеси було покладено на околицях Миколаєва, операція отримала свою назву на честь Одеси.
Наші війська просувалися так званою Трансністрією, територією, яку Гітлер подарував своєму сателіту і спільнику по коаліції королівській Румунії. Далі на odessa-future.
Десант Костянтина Ольшанського
Початок переможного походу південною крайкою величезної території України було покладено військами 5-тої ударної, 6-тої та 28-мої загальновійськових армій, які підтримувалися танки та самохідні установки 2-го гвардійського мехкорпусу. З моря частини, які наступали, прикривалися кораблями Чорноморського флоту.
Відправною точкою самої операції стало рішення командування 28-тої армії висадити десант у порту Миколаєва. Десантникам доручалося посіяти паніку в лавах ворога і відвернути частину його сил на себе. Упродовж двох діб задачу виконував загін у складі 68 чоловік, зокрема 55 моряків 384-го окремого батальйону морської піхоти. Командував загоном ст.лейтенант Костянтин Ольшанський.
На світанку 26 березня морпіхи здійснили непомітну висадку в торговому порту та захопили низку будівель, зайнявши кругову оборону в районі елеватора.
У сутичках із ворогом сили наших воїнів помітно виснажилися, поранення отримав Ольшанський. Попри це він продовжував командувати нашими моряками. Коли вийшла з ладу радіостанція, командир доручив старшині 1-шої статті Юрію Лісіцину, учаснику оборони Одеси, Севастополя, Кавказу, доставити в батальон донесіння. Наказ був коротким: доповісти до штабу батальйону, що на “острівці десанту” залишилося всього п’ятнадцять морпіхів, і вони будуть битися до останнього.
Наші воїни трималися до ранку 28 березня, витримавши вісімнадцять атак фашистів і вивівши з ладу понад 700 із них. Із загальної кількості десанту залишилося в живих тільки шестеро.
Розвиток наступу на одеському напрямку
28 березня Миколаїв був звільнений, а 28-ма армія була виведена в резерв. Після цього її дивізії перекинули для участі у розгромі фашистів у Білорусі. Її сусіди, 6-а та 5-а Ударна армії продовжили наступ на Одесу. 28-му армію змінили частини 8-ї гвардійської армії, яка була на переформуванні після Березнегувато-Снігурівської.
Саме цим арміям довелося звільняти Одесу 10 квітня, а потім інші міста та села, несучи порятунок тисячам радянських громадян, що залишилися на території так званої Трансністрії.
На шляху до лігва фашистів
Надалі ці армії продовжили свій шлях визволителів нашою землею і на території країн Європи. 5-а Ударна та 8-а гвардійська армії воювали на території Білорусі, Польщі, Німеччини. Зведена рота гвардійців урочисто пройшла бруківкою на легендарному Параді Перемоги. Керував комплектуванням підрозділу учасник визволення Одеси, гв.капітан Валентин Варенніков.
Що ж до Шостої армії, то після Одеської операції, у червні 1944-го, її частини та підрозділи були передані до складу двох інших з’єднань. У грудні 1944 р. армія у новому складі повернулася до бойових дій. Її воїни ліквідували сильне угруповання фашистів у районі фортеці Бреслау.
