Субота, 31 Липня, 2021

Цікавий південь: незвичайні місця одеської області

У сьогоднішніх карантинних умовах любителі далеких подорожей не можуть відправитися у розкішні європейські країни або далекі землі загадкового сходу. Незручності з вакцинацією...

Про ранню історію Одеського військового округу

12-го грудня 1862-ого відповідно до наказу, який був виданий російським військовим міністром Дмитром Мілютіним в Південній Пальмірі було реалізовано створення військового округу,...

Про історію одеського електричного освітлення

В який момент люди побачили освітлення на міських вулицях? Цілком собі сумнівне питання. Складається враження, що воно було присутнє все життя. Однак...

Історія одеського Катерининського пам’ятника

Російську імператрицю Катерину Другу вважають головним персонажем в процесі заснування нашого міста, а саме місто, яке згодом стало Південною столицею, виникло на...

Місця на одеському Французькому бульварі, які назавжди залишаться у вашій пам’яті

Французький бульвар знають, як в Південній Пальмірі, так і далеко за її межами, пише odessa-future.com.ua. У багатьох одеських піснях...

Архітектурні багатства: що можна побачити на одній Катерининській вулиці?

У повсякденному поспіху за ідеалами власного успіху людина поступово перестає захоплюватися красою світу, в якому всі ми живемо. Згодом ми втрачаємо дитячу захопленість і вміння радіти та грузнемо у нескінченному коловороті роботи-навчання і домашніх справ, й у наших головах не залишається місця для думок про те, наскільки наше рідне (або не рідне, але улюблене) місто багате. Далі на odessa-future.

Подібним чином ігнорувати багатства Одеси — це злочин проти естетики. Перлина Чорного моря, якби була людиною, без проблем вигравала б усі конкурси краси завдяки своїй різноманітності, хаотичності (у позитивному ключі) та харизмі. Таким чином, на красу цього міста варто звертати увагу навіть тим, хто тут народився і вже давно звик до тутешніх пам’яток.

Помилуватися всією красою Перлини Чорного моря за раз не вийде, та й такі речі варто осягати поступово, як мистецтво. Тому зараз ми звернемо увагу на одну складову всієї чарівності знаменитого південного міста — вулицю Катерининську та її архітектурне багатство. Отже, заради чого варто зупинитись у потоці справ, щоб дати собі кілька споглядальних миттєвостей насолоди?..

Прибутковий будинок Брандт

Це білосніжна будівля може здатися абсолютно звичайною: хіба мало в Одесі подібних будівель, які не вписуються ні в один стиль через свою надмірну простоту та тому називаються еклектикою? Думати так, природно, буде помилкою.

Щоб побачити весь естетичний потенціал цього будинку як твору архітектурного мистецтва, доведеться зупинитися ненадовго та вдивитись у деталі. Обвести поглядом витягнуті вікна, незвичайний балкон на останньому поверсі та, звичайно, ніжне мозаїчне панно. З цієї мозаїки вдалечінь дивиться богиня Фортуна у світлому вбранні — чи приносить вона щастя тим, хто звертає увагу на її образ, невідомо, але ось те, що вона приносить естетичне задоволення, це гарантовано.

Також важливо відзначити, що будівля була побудована на самому початку XX століття (1901-03 роки), таким чином її стіни зберігають пам’ять старої Одеси.

Назвати цей будинок еклектичним цілком можна, але не тому, що від стриманості у зовнішньому вигляді його нікуди «приткнути». Зовсім це не так, адже у його обрисах простежуються дотики європейського ренесансу: симетричність, акуратність, відповідність всього, витонченість простих фризів і одвірок…

Так, ренесанс змішаний тут з модернізмом, тож будівля не позбавлена функціонального підходу, і все ж вона не позбавлена ​​стилізації. Воно й не дивно, адже архітектором виступав Вільгельм Кабіольський — уродженець просторої й уважної до деталей Німеччини, який працював переважно в стилі якраз модерну нарівні з пишним бароко і високохудожнім ампіром. Це також проглядається всередині будівлі: гвинтові сходи, хоч і потерті часом, все ще залишається красивими зі своїми деталями.

Прибутковий будинок Гагаріна

Яскрава рожева будівля з безліччю деталей відразу кидається в очі. Ім’я першого автора проекту вже втрачено, та й будинок як об’єкт далеко не відразу занесли до реєстру. Відомо лише, що через деякий час доопрацюванням його займалися німецький архітектор Христофор Бейтельсбахер і одеський архітектор Маврикій Рейнгерц.

На тлі своїх побратимів і сусідів будівля виглядає більш об’ємною завдяки якраз-таки деталізації. Виблискуючи розкішшю бароко, вона може похвалитися численними статуями атлантів, які тримають своїми головами акуратні фризи. За мешканцями та мешканками Одеси уважно спостерігають лики жіночих і звіриних маскаронів, естетика яких перекочувала ще з дохристиянських, давньогрецьких і давньоримських часів. Неможливо не звернути увагу на ажур балконів з вигадливою ковкою і виразну ліпнину.

Тут ніяких сумнівів: це твір мистецтва у стилі бароко.

Цікавий факт: якийсь час у цій будівлі жив знаменитий в Україні письменник-неоромантист Юрій Яновський, якого любителі літератури знають як автора «Гамбурга», «Фати морґани», «Завойовників» і, звичайно ж, «Вершників».

Прибутковий будинок Скаржинської

Виразний витвір архітектурного мистецтва у стилі модерну можна легко впізнати по намету на кутовій частини: він нагадує перевернутий келих. Колись тут розташовувалося кафе «Робина», дуже популярне у свої часи, однак, радянська влада в якийсь момент окупувала будівлю і винесла всі коштовні речі з цього підприємства. Житлові квартири вони відібрали під казарму, потім тут було що завгодно: то магазин, то творчий клуб, то ясла, а елітні верхні поверхи були завжди зайняті тими, хто вірно служив партії. Уже після того, як Україна відвоювала незалежність, будівля повернулася до свого початкового функціонування після реставрації у 2001-му році.

Сьогодні вона є яскравим прикладом архітектури класичного модернізму: простота і витонченість акцентів нарівні з функціональністю. Незважаючи на тенденцію до спрощення у модернізмі, будівля не позбавлена прикрас у вигляді потужних ризалітов та гербів. До слова, стиль в деталях впізнається — автором проекту є все той же пан Рейнгерц, який допрацьовував проект будинку Гагаріна.

Собор Успіння Пресвятої Діви Марії

Не одні ж прибуткові будинки розташовані на Катерининській вулиці! На ній також розташована одна з найкрасивіших церков Перлини Чорного моря. Храм римсько-католицької конфесії відрізняється простотою зовні, однак, його внутрішнє оздоблення дихає високохудожністю й ефектністю. Один вівтар — і той є твір мистецтва, а як з естетичної точки зору приємно дивитися на мармуровий інтер’єр (хоча багато об’єктів просто зроблені під мармур).

У цілому будівлю можна визначити як симбіоз неоготики і неороманіки. Від першого тут: спрямованість до небес, що символічно, а також віддалена схожість із замком; від неороманіки ж: повернення до принципів композиції середньовічної архітектури.

У храму досить непроста історія: часи радянського союзу перетворили його на клуб, кафедра храму була знищена, та й у цілому святиню не раз відбирали у одеських католиків. І все ж, вона відроджувалася знову і знову, і сьогодні — це ще одна архітектурна та історична гордість Одеси.

Latest Posts

Про ранню історію Одеського військового округу

12-го грудня 1862-ого відповідно до наказу, який був виданий російським військовим міністром Дмитром Мілютіним в Південній Пальмірі було реалізовано створення військового округу,...

Про історію одеського електричного освітлення

В який момент люди побачили освітлення на міських вулицях? Цілком собі сумнівне питання. Складається враження, що воно було присутнє все життя. Однак...

Історія одеського Катерининського пам’ятника

Російську імператрицю Катерину Другу вважають головним персонажем в процесі заснування нашого міста, а саме місто, яке згодом стало Південною столицею, виникло на...

Місця на одеському Французькому бульварі, які назавжди залишаться у вашій пам’яті

Французький бульвар знають, як в Південній Пальмірі, так і далеко за її межами, пише odessa-future.com.ua. У багатьох одеських піснях...

Історичні передумови виникнення Південної Пальміри

Одеса є дивним містом, навколо якого завжди ходили і продовжують ходить чимало легенд, міфів і сказань. Та й саме по собі місто...