Одеса є справжнім музеєм просто неба. Територією міста розкидано безліч найрізноманітніших пам’ятників усіх форм і різнобарв, і багато одеситів, одеситок і гостей міста навіть не усвідомлюють, наскільки часто вони проходять повз пам’ятних об’єктів, прогулюючись вулицями міста. Далі на odessa-future.
Є в Одесі вкрай популярні об’єкти типу пам’ятника Апельсину, Потьомкінських сходів, бюста Пушкіну, пам’ятника Дарту Вейдеру (так, і таке), природно неможливо не згадати знаменитого Дюка, Утьосова, дружину моряка на морвокзалі тощо, але є також ряд предметів мистецтва, на які ми не так часто звертаємо увагу.
Зараз ми подивимося на деякі скульптури, які ми можемо бачити і не знати, кому вони присвячені або ж яку роль взагалі відіграють. Так, якщо Катерину та Пушкіна гарантовано впізнають усі свідомі люди, то в інших випадках прямих асоціацій немає, і ми це виправимо хоча б частково.
Thanks, Steve — пам’ятник Стіву Джобсу
Цей об’єкт мистецтва на честь американського генія і винахідника став першим у своєму роді на території пострадянського простору. На долоні можна помітити наскрізні обриси головного символу Apple, але чому зображена саме рука? Сам автор, Кирило Максименко, обґрунтував це тим, що американський геній був досить експресивний під час своїх презентацій і виступів, таким чином часто жестикулював, доповнюючи свої промови мовою тіла. Ну і, плюс, автору здавалося, що створити образ руки буде набагато простіше.
Матеріали для композиції використовувалися абсолютно різноманітні: здебільшого це були деталі від автомобілів, велосипедів та іншого, які цілком могли б потрапити на сміттєзвалище або на якийсь стихійний ринок, якби їхні власники — звичайні одесити й одеситки — не вирішили подарувати цим об’єктам нове життя та не принесли їх до майстерні автора.
Отже, перша річниця смерті американського генія для Одеси ознаменувалася установкою нового арт-об’єкту. Однак, крім пам’ятної й естетичної функції, цей предмет мистецтва також функціональний: у нього вмонтовано пристрій, що роздає Інтернет безкоштовно.
Збірний образ одеського правоохоронця — скульптура Давида Гоцмана
Цей образ легко можуть впізнати одесити й одеситки, яким до душі детективні серіали про пригоди розвідників і полковників. Герой, чий лик втілений у бронзовій скульптурі, є збірним образом одеської міліції минулого століття, а саме післявоєнних часів.
Давид Гоцман — герой з провідною роллю з багатосерійного фільму «Ліквідація»; про гру актора, який втілив у життя головного героя, писали найкращі відгуки, і деякі видання навіть говорили, що його гра безсумнівно ідеальна.
Що до характеру цього образу, Давид Гоцман був фігурою загадковою, особливо враховуючи, які крихти інформації подавалися про його життя до подій у фільмі. Однак, що було відомо точно — він був упевненим борцем зі злочинністю і робив все для того, щоб місто було у безпеці; нарівні зі своїми шкідливими звичками, любов’ю до випивки і курінням, пан Гоцман був вірним слугою правосуддя та людиною інтелігентною і чесною.
У результаті встановлена скульптура є не тільки відсиланням до одного з шедеврів пострадянського кінематографа, а й честю для всіх одеських правоохоронців за їхню сміливість у роботі. І не просто так біля правоохоронця літають голуби — все-таки, це символ миру.
Свобода та витоки цивілізації — Викрадення Європи
Скульптура є символічною і несе у своїх формах більше смислів, ніж один міф про те, як Зевс викрав прекрасну діву для задоволення себе. Насправді, ця скульптура в Одесі, по-перше, є символом європейського духу, який панує у багатонаціональній, різноманітній, але гармонійній Перлині Чорного моря; скульптор Олександр Токарєв задумував, що це його творіння буде означати відкриту браму у світ демократичної Європи. По-друге, цей об’єкт можна вважати також символом минулих цивілізацій, які мешкали і творили історію на цих землях, коли Одеса як місто навіть не замислювалася, а люди поняття мали, що означає фраза «шість століть до нашої ери».
У цього пам’ятника було незавидне життя: тривалий час він стояв недоглянутий, і його обриси пошероховели від нещадного часу, фарба обвалювалась… У 2020 році вандали осквернили об’єкт мистецтва аматорським графіті без натяку на естетичну цінність. І тим не менше, скульптура так і стоїть і все ще зберігає свої смисли, нехай вони видно не відразу.
Бюст пана Заменгофа — пам’ятник творцеві есперанто
У цього пам’ятника досить складна історія; він з’явився в Україні ще у минулому столітті, в кінці 1950-х років. Взагалі, його замовили іноземці у місцевого скульптора Блажкова, але реалізований проект вони з якоїсь причини не забрали, таким чином об’єкт був встановлений у дворику, де жив сам творець.
Так вийшло, що неодноразово творця дошкуляли з приводу того, на честь кого створена скульптура (есперанто й есперантизм взагалі були заборонені на території СРСР), і скульптор відповідав, що це лик його батька. Такий стан справ для Блажкова був вкрай небезпечним, особливо з огляду на, що його вже позбавляли волі на довгі роки за те, що він не боявся говорити про закритість Радянського Союзу і називав його лад далеким від ідеалу через несвободи у вираженні думок. Повторне потрапляння під гарячу руку тоталітарного СРСР загрожувало творцеві стратою (а розстрілювали неугодних ще довго після смерті Сталіна, останній розстріл був зафіксований навіть після смерті скульптора Блажкова, аж у 80-х роках, та й після розвалу СРСР ще якийсь час була смертна кара).
У якийсь період свого існування пам’ятник втратив колишній блиск, але у 2008 році він отримав нове життя після реставрації. Взагалі, конструкція бетонна, але покрита мармуровим облицюванням, таким чином виглядає дорого та багато. Пам’ятник пану Заменгофу досі цінується есперантистами, і, до речі, більше в Україні арт-об’єктів на честь творця есперанто немає! Отже, він є унікальним творінням, чим Одеса має повне право пишатися.
