Середа, 22 Вересня, 2021

Про історію одеського автовокзалу

На сьогоднішній день у нашого автовокзалу провідна позиція на території всієї держави. 

За допомогою автобуса звідси можна дістатися практично в будь-яку точку нашої і сусідніх областей, а також в інші українські міста. Крім цього, з цього місця можна відправитися і закордон. 

Однак зараз не всі пам’ятають часи, коли цієї споруди не було. 

А в нашому матеріалі odessa-future, з посиланням на myod.info, ми згадаємо, як вона будувалася, як планувалася і які перспективи представлялися щодо неі. 

Доленосне рішення 

На початку 1960-тих місто, разом з усією країною, потроху заліковувало військові рани. Обсяги перевезень весь час зростали. 

Крім цього, були побудовані шосейні дороги. Це теж позитивно впливало на те, щоб перевезення росли в обсязі. 

До цього періоду в нашому місті діяла автостанція, яка перебувала на нинішній Грецькій площі. Однак вона не підходила за двома критеріями. 

Перше, – споруда була надмірно невеликих розмірів і не могла вмістити всю кількість відвідувачів, і вона не була пристосованою для того, щоб бути автовокзалом. 

Друге, – на прилеглій території було багато забудов, тому розмістити там автобуси було просто ніде. А застосовувати будь-яку логічну транспортну схему тут взагалі було нереально. 

В результаті цього потрібно було терміново зайнятися вибором нової ділянки. Після довгострокових переговорів і обговорень вибрали територію, де зливалася тодішня Одесько-Московська магістраль з нинішньою Колонтаївською вулицею.

Дуже важливо було й те, що в цій точці були пов’язані трамвайні і автобусні маршрути з іншими одеськими районами, а також із зоною залізничного вокзалу. 

Крім цього, тоді було вже заплановано, що нинішня вулиця Балківська буде місцем кільцевого тролейбусного маршруту, який зв’яже території залізничного, морського і автобусного вокзалів. 

Також на території, де планували розмістити майбутній вокзал, зайнялися прокладанням інженерних мереж. 

Усім цим був обумовлений вибір цієї території. 

Проектні деталі

Проект був розроблений архітектором Мілецьким. За цими кресленнями колись мали будувати київський автовокзал, проте вирішено було використовувати їх в нашому місті. 

Відповідно до проекту розміри площі майбутнього автовокзального об’єкта повинні були досягти трохи більше трьох гектарів. 

Крім самої споруди планували звести недалеко комплекс з обслуговування, який повинен був складатися з профілакторію, ремонтних майстерень, заправних колонок. Близько в’їзноі частини була виділена зона літнього кафе, де могли розміститися двісті п’ятдесят гостей. 

Питання планування 

За допомогою транспортної схеми забезпечувався рух і колійна ув’язка автомобілів з пішоходами . 

На кожній дорозі передбачалася деталь у вигляді правого повороту, щоб забезпечити безпеку руху. Цій частині приділяли особливу увагу. 

На території пішохідних переходів планували створення острівців безпеки. Внаслідок того, що розробники очікували інтенсивний рух ця деталь була вкрай необхідна. 

Вид критих автобусних платформ було вирішено зробити під літній дворик, замкнутий і озеленений.

У теплий період року його можна було використовувати для відпочинку пасажирського складу. 

Кількість платформ було розраховано, щоб одночасно приймати вісімнадцять автобусів. За день планували забезпечити обслуговування сім тисяч пасажирів. А пізніше припускали збільшити це добове число до двадцяти п’яти тисяч. 

Диспетчерська була розміщена в окремій будівлі. Це зробили, виходячи з досвіду київських колег, які розмістили диспетчерську у внутрішній частині. 

Виходячи з експлуатації, це було не дуже зручно, і це призводило до великих проблем і ефективна робота не виходила. 

У Південній Пальмірі диспетчерська була розміщена в місці платформного стику, під навісом. Це допомагало диспетчеру бачити кожен автобус. 

У приміщення була за планом кругла форма, де було суцільне скління, що призводило до максимального огляду. 

70-ті роки 

Саме вокзальне спорудження складалося з трьох поверхів з підвалом. 

Перший поверх був місцем розташування операційного залу з чотирнадцятьма касами, кімнат персоналу, медкабінету, санітарних вузлів, кімнати, де зберігався ручний багаж. 

Другий поверх був місцем залу очікування , ресторану, де могли одночасно відпочивати сімдесят п’ять чоловік і кухонного блоку, пошти-телеграфу, пункту з побутового обслуговування, перукарні, кімнати для матерів з дітьми, а також радіовузла.

Третій поверх розміщував пасажирський готель, який складався з сорока чотирьох місць. 

Крім цього, тут знаходився водійський гуртожиток, який складався з двадцяти кімнат. Також третій поверх був місцем розташування адміністративного приміщення. 

Підвальне приміщення використовували в якості обслуговуючого приміщення. Це було місце холодильних камер, електрощитових, котелень тощо. 

Як виглядали внутрішні приміщення? 

Підлогове покриття в касовому залі представляло собою чорні і сірі гранітні плити. За допомогою цього досягався ефект відмінного контрасту, адже стеля і стіни мали світлий відтінок. Стеля була прикрашена світловими прорізами. 

Вітражні палітурки були облицьовані за допомогою анодованого алюмінію. А кожен опалювальний прилад був захищений спеціальними гратами. 

Кожна колона була облицьована органічним склом темних відтінків, яке було нанесено тонкими шарами. 

Підлогове покриття у всіх інших приміщеннях представляло собою релин сірих, блакитних і коричневих кольорів. Колір вибирали в залежності від призначення того чи іншого приміщення. 

Сходові стіни прикрашала різнобарвна керамічна плитка, яка ставала різноманітними візерунками і смугами. 

Третій поверх об’єднав плиткові ряди у велике мозаїчне панно на одеську тематику. 

Сходові поручні з огорожами були виконані з такого матеріалу, як кольоровий пластик. 

Довгоочікуване відкриття 

Всіма будівельними роботами займалася організація Одеспромбуду. Кожна проектна робота велася і проводилася з усіма необхідними коригуваннями Облпроектом. 

Датою урочистого відкриття було 5-те листопада 1964-того. Тоді ж була проведена перша відправка автобуса до українськоі столиці. 

За допомогою будівництва такого об’єкта, як транспортна розв’язка, були повністю ліквідовані сліди колишньої забудови ще дореволюційного періоду. 

А Південна Пальміра обзавелася будинком , завдяки якому почався розвиток автотуризму і зв’язків з іншими державними регіонами.

Фото: myod.info, viknaodessa

Latest Posts