Серед багатьох переваг Одеси є те, що це було перше місто, в якому люди відірвалися від землі і вирушили в дорогу по небу. Далі на odessa-future.
Михайло Єфімов – першопроходець авіації
Було це 21 березня 1910 року, коли в небо Одеси в присутності 100 тисяч глядачів, як стверджували очевидці, піднявся авіатор Михайло Єфімов. На своєму «Фармане-4» французького виробництва він злітав п’ять разів над іподромом. А всього за кілька три місяці до історичного польоту Єфімов став дипломованим льотчиком. Документ про освіту йому вручив сам Фарман, конструктор літака, що здивував в березні 1910 року Одесу. Приземлившись на іподромі у п’ятий раз, Михайло Єфімов отримав від одеситів нагороду – лавровий вінок зі стрічкою «Першому російському авіатору».
У 1914 році Михайло Никифорович Єфімов, перший авіатор нашої країни, вступив добровольцем у 32-го авіаційний загін Західного фронту. Там він здійснював розвідувальні польоти, доставляючи командуванню цінні важливі дані про противника, літав на бомбометання по позиціях німців і їх союзників.
Влітку 1916 року в якості льотчика-винищувача, Єфімов виявився на Румунському фронті, після чого його – в Севастополі, де він став льотчиком морської авіації. Там же його застала Жовтнева революція.
Коли німці захопили в 1918 Севастополь, Єфімов опинився у в’язниці, яку покинув після відходу загарбників. Йому вдалося повернутися до Одеси, де він знову опинився у в’язниці, з якої вибратися не вдалося. Чи не викликавши довіри у більшовиків, досвідчений льотчик був розстріляний.
Дві одеські авіашколи
Уже в роки Радянської влади авіація міста отримала нове дихання, в кінці 1920-х років в місті було відкрито 8-я військова школа льотчиків, що отримала в 1939 році ім’я льотчиці Поліни Осипенко, яка загинула незадовго до цього при відпрацюванні вправ в повітрі.
У період між 1939 і 1941 роками школу перевели в місто Конотоп і вона стала називатися Конотопська військова авіаційна школа пілотів ім. П. Осипенко, а одеська школа була школа пілотів була сформована наново і працювала до самого початку війни з фашистами.
У 1940 році в Одесі відкрили ще одне військово-авіаційне навчальний заклад – Спецшкола ВВС № 14, в яку набирали придатних за станом здоров’я, що мають хороші показники у фізичній підготовці і хороші характеристики учнів, які закінчили 7-9 класи повних трудових шкіл. Багато слухачів прибуло з області.
Провівши перший випуск, школа евакуювалася в Середню Азію, звідки повернулася майже в перші дні після визволення міста від фашистів.
Два Георгія – два одеських льотчики-космонавти
Справжньою гордістю одеситів, особливо учнів школи № 10, яка працювала перед і після СШ ВВС № 16, є той факт, що це було єдиний навчальний заклад такого роду, яке закінчили два майбутніх космонавти, два Георгія: Добровольський і Шонін.
Як водиться в Одесі, чутки про повернення в Одесу Спецшколи ВПС швидко рознеслися по місту. Ця новина долетіла до Ближніх Млинів, де жив Жора Добровольський.
В Одесі існує легенда про те, що Жора Добровольський хотів стати моряком і в 1944 році, згадавши про те, що на площі Реввійськради (сьогодні там розташовуються школа-інтернат № 6 з господарськими будівлями, і школа № 10) була військово-морська школа № 6, прийшов за адресою. А там моряків не виявилося. Зате дізнався він, що з дня на день повертається до Одеси Військово-повітряна школа, яка влітку 1944 року була розміщена на вказаному місці. Таким чином Георгій став борознити небо замість морів і океанів.
Красива легенда не змінює суті історії Одеси, в якій Георгію Тимофійовичу Добровольскому відведено особливе місце.
Навчаючись в спецшколі ВПС, Жора показував хороші і відмінні результати, мав завжди добру репутацію у керівництва, яке призначило його на посаду молодшого командира.
Закінчивши одеську спецшколу, Добровольський отримав повноцінну льотну освіту в Чугуївському льотному училищі, після якого в званні «лейтенант» отримав розподіл в рідні краї – в Одеський військовий округ. Потім була служба в Групі радянських військ у Німеччині, але незмінно в період відпустки Георгій Тимофійович обов’язково відвідував Одесу.
Надалі Г.Т. Добровольський закінчив Військово-повітряну академію, а в 1963 році був зарахований до еліти радянських льотчиків – загін космонавтом. У 1971 році, будучи командиром екіпажу корабля “Союзу-11”, він зробив свій політ, який виявився трагічним. На зворотному шляху до Землі в спусковому апараті сталася розгерметизація, внаслідок чого екіпаж загинув. Георгія Тимофійовича Добровольського, командира екіпажу, бортінженера Владислава Миколайовича Волкова і інженера-дослідника Віктора Івановича Пацаєва було нагороджено посмертно званням Героя Радянського Союзу.
На згадку про Г.Т. Добровольського в Одесі його ім’ям названо проспект, на якому споруджено пам’ятник космонавту; на будинках, де він жив і навчався, встановлено меморіальні дошки.
Звістка про спецшколу ВПС, яка працювала в Одесі, поширилася далеко за межі Одеси. Долетіла вона і до міста Балта, в якому жив Жора Шонин, що став учнем школи в 1950 році. На жаль, через рік довелося з Одесою розлучитися: школу розформували, а учнів розподілили по училищам. Але то був стартовий майданчик в життя Шоніна-льотчика. Згодом він отримав три військово-повітряних освіти, що дозволило йому стати генерал-лейтенантом.
Зробивши в жовтні 1969 року свій політ на кораблі “Союз-6”, він продовжував служити в загоні космонавтів, відповідаючи за питання підготовки майбутніх підкорювачів космосу, а 1979 року його перевели на службу в ВПС.
У 1979 році відбулося повернення Г.С. Шоніна в наш регіон, де він став заступником командувача 5-ї Повітряної армії, а потім – заступником командувача ВПС Одеського військового округу.
У 1990 році генерал-лейтенант Георгій Степанович Шонін вийшов у відставку.
Г.Т. Береговий: від боїв з фашистами до підкорення космосу
Наступний Георгій – єдиний космонавт, який до моменту підкорення космосу мав бойовий досвід участі в повітряних боях під час війни з фашистами, за що був удостоєний першої Золотої Зірки.
Цікаво відзначити, що воював капітан Георгій Тимофійович Береговий в 5-ї Повітряної армії, тієї самої, де через три з гаком десятка років високу посаду займав Георгій Степанович Шонін. На згадку про його навчання в спецшколі ВПС № 14 на будівлі школи № 10 встановлено меморіальну дошку.
Ще один цікавий факт. Г.Т. Береговий був єдиним космонавтом, удостоєним двох полководницьких орденів: Олександра Невського і Богдана Хмельницького 3-го ступеня.
Після війни майор Береговий був направлений служити в Одеський військовий окрузі на посаді штурмана, начальника повітряно-стрілецької служби штурмового авіаполку, штурманом винищувального авіаполку. Свій політ в космос зробив 26 жовтня 1968, ставши на той момент найстаршим космонавтом.
У різні роки свою службу в Одеському військовому окрузі проходили ще п’ять підкорювачів космосу, про які, безумовно, будуть наші матеріали.
“Повітряно-космічна” карта Одеси
А на закінчення хочеться зупинитися на тому, як льотно-космічна історія міста відображена в його топоніміці – назвах вулиць, провулків і т.д.
Сьогодні будівлі гімназії № 1 та школи № 10 прикрашають меморіальні дошки в пам’ять про перебування в їх стінах Спецшколи ВВС. Школа № 10 носить імена космонавтів Г.Т. Добровольського та Г.С. Шоніна, Почесних громадян Одеси. В Одесі є вулиця і сквер Космонавтів.
Не забули одесити і тих людей, хто створював космічні кораблі. У нас є вулиця академіка Корольова і проспект Академіка Глушка. Цікаво, що ці вулиці перетинаються між собою, утворюючи дорогу з круговим рухом подібно до того, як по колу облітають Землю космонавти; є вулиця Єфімова і пам’ятник з меморіальною дошкою на честь льотчика-одесита Сергія Уточкіна.
Тема одеського компонента освоєння повітряного простору здається такою ж нескінченною, як і Всесвіт. Проте, до неї треба завжди повертатися, оскільки Одеса – місто, де виросли, отримали освіту, працювали багато людей до цього причетних.
