У 1831 році градоначальником Одеси став Олексій Левшин. Освічений, надзвичайно ерудований, добре обізнаний з історії, географії, мистецтва, економіки, статистики та літератури, Олексій Левшин зробив неоціненний внесок у розвиток міста. Попри те, що він став наймолодшим градоначальником Одеси за всю її історію, Олексій Іраклійович був ініціатором багатьох реформ. Більше на сайті odessa-future.com.ua.
За указом Олексія Левшина, у 1835 році неподалік від сучасної 7 Пересипської вулиці, було засновано щорічний ярмарок. Це місце підходило ідеально – перехрестя чотирьох напрямків, неподалік дорога на Київ.
Свято закінчення збору врожаю – ярмаркові гуляння
Щорічно ярмарок відкривався на два останні тижні вересня.
Ярмаркова площа була порівняно невеликого розміру, 405х70м, проте вона швидко набрала популярності та стала великим центром торгівлі. Рибалки на ній торгували свім виловом, селяни – сільськогосподарською продукцією. Крім того, тут продавали продукцію фабрик та заводів; привезені іноземні товари – турецький тютюн, французьке вино, італійські макарони та грецькі оливки. З Бессарабії привозили стиглі фрукти, кукурудзу та кукурудзяне борошно.
З усієї України на Одеський ярмарок з’їжджалися продавці та покупці. Чумаки приводили на забій худобу та продавали ії на м’ясо, а назад везли сіль, посуд, солодощі, папір та віск.
Тижні ярмарку був важливою подією у житті всього міста: з’їжджалися гості, багаті купці, просто заможні люди. Усі вони, залишаючись в Одесі на цей час, жили на широку ногу, витрачали гроші у місцевих магазинах, шинках та винних льохах.
Ярмарок був не лише місцем торгівлі, а й центром свята і розваг. Тут збиралися вуличні артисти, музиканти, блазні та фокусники, усюди стояв шум, регіт, гвалт та відчуття свята.
Ярмаркова площа в наші дні
Зараз, на перехресті, де сходяться вулиці Чорноморського Козацтва та Отамана Головатого, стоїть Одеська школа №30. Мало хто знає, але у 1959 році то була територія ярмарку, де звели Хрестовоздвиженську церкву. У 1903 році в ній обвінчалися Корній Чуковський та його наречена – Марія Гольдфельд.
Після громадянської війни церкву зруйнували, а про ярмарок залишилось одне нагадування – невеликий базарчик, де продавали товари першої потреби та харчові продукти.
Зараз від Ярмаркової площі зберігся лише сквер. До війни він мав моторошну назву “Чотирьох повішених”, на честь чотирьох підпільників, на чолі з Тартаковським. Їх упіймали на площі, на ній же – стратили. Нині у цьому сквері стоїть пам’ятник на могилі радянського офіцера – льотчика Михайла Максимовича Плохого, що віддав життя за визволення Одеси. Жителі Пересипу, за власні кошти, встановили пам’ятник загиблому льотчику і всіляко опираються перезахороненню героя.
Йдучи повз цю частину міста, можна побачити напівзруйновані й, в основному, занедбані будівлі, вже зовсім нічого не вказує на кипляче життя, що вирувало тут півтора століття тому.
