Сучасне життя сусіднього з Одесою Білгород-Дністровського району майже не відрізняється від того, що відбувається в інших куточках країни. Але, як і скрізь, є питання, які мають виключно місцевий характер. Далі на odessa-future.
Останнім часом мешканці району стурбовані долею одного історичного мосту. Споруда інженерно-будівельної спадщини розташована с. Дивізія, у межах національного природного парку “Тузловські лимани”. Унікальна історична споруда перебуває у занедбаному стані та потребує якнайшвидшої реставрації. За словами відомого еколога Івана Русєва, міст, який одержав свого часу назву “ажурний”, побудований з місцевого каменю-дикуна над річкою Хаджідер. Вона несе свої води в лимани Хаджідер та Алібей. Понад чотириста років тому через цей міст пролягав торговельний шлях із Ізмаїла до Аккермана (так називався Білгород-Дністровський, що входив до складу Османської імперії).
Той самий міст став згодом частиною торгового і поштового тракту, коли Аккерман змінив “громадянство”, став частиною Новоросії. Цією невеликою спорудою користувалися численні кінні екіпажі. По ньому мосту 15 грудня 1921 року з Аккермана до Ізмаїла їхали у кінному екіпажі великий поет Пушкін та полковник Іван Ліпранді. В 1839 міст був свідком поїздки історика, професора Московського університету Миколи Надєждіна, який пізніше написав нарис “Подорож по Бессарабії”.
Звернувши увагу на ці та багато інших фактів з життя мосту, вдячні жителі навколишніх сіл встановили у 2020 році пам’ятну дошку із зображенням картки поштового та торговельного тракту. На пам’ятній дошці висічено про те, хто з відомих особистостей минулого, проїжджав мостом.
Ця ініціатива заслуговує на вищу повагу, оскільки така діяльність часто наштовхується на нерозуміння бюрократів від архітектури, культури, охорони пам’яток.
Хочеться сподіватися, що постійне нагадування про історичне значення “ажурного” мосту підштовхне чиновників та депутатів до пошуку коштів на його ремонт. Адже це набагато важливіше, ніж ремонт власних кабінетів чи придбання нових службових машин.
