Якщо порахувати, що професія, спеціальність є тільки у людини, то це буде не зовсім справедлива думка. Спеціальність є також у кожного будинку в будь-якому місті. Різниця в тому, що будинки не отримують дипломи, грошове забезпечення. Хоча останнім у відносинах дому та людини набуває вигляду товарних відносин: я живу – я сплачую комунальні послуги та утримання будинку і території. Далі на odessa-future.
Одеські будинки часто міняли своє функціональне навантаження. Млини згодом могли стати житловими будинками, як, наприклад, в сьогоднішньому провулку Асташкина, 3; в одному і тому ж будинку, в орендованих квартирах, могли навчати дітей, а по сусідству квартирували військові, як, наприклад, в будинку Петропавлівської церкви по Розумовській, 24
Існують протилежні приклади, коли вдома ніколи не змінювали своєї первісної функції, як, наприклад, будова на розі вулиць Непрямої і Градоначальницькій. У всі часи воно було поліцією, міліцією, паспортним столом.
Мировий суддя і поліцейська дільниця
Іноді дома частково міняли свою первісну функцію. Саме до таких творів архітектурного мистецтва відносяться корпусу будинків, які колись існували або існую досі за адресою: вулиця Старопортофранківська, 2.
Станом на початок 1895 року вдома цієї вулиці під номером «2», розташовані по парній (правої) стороні, ставилися до Херсонського поліцейської дільниці і обслуговувалися мировим суддею 10-го ділянки Дмитром Єгоровичем Стражеско. У 1858 році він закінчив гімназію в Кишиневі, потім навчався на юридичному факультеті Рішельєвського ліцею в Одесі. Діяльність в судових органах розпочинав в чині губернського секретаря і посади повітового стряпчого в повітовому поліцейському управлінні Одеси. Далі працював мировим суддею до 1900 року, дослуживши до чину статського радника з юстиції, після чого став директором адміністрації земського банку в Херсоні. Уже на цій посаді став дійсний статським радником. Брав мировий суддя на Градоначальницькій, 10.
Народне училище імені В.Г. Бєлінського
Будинки на початку Старопортофранківської були побудовані за проектами престижних архітекторів С. Ландесман і Ю. Дмитренко. Одним з будівель був побудований в 1892 році корпус для міської двухкласного початкового училища № 38 імені В.Г. Бєлінського. Проєкт училища був складений першим зі згаданих архітекторів. Крім краснопису, читання та інших дисциплін, деяких учнів навчали рукоділлю.
Сьогодні, завдяки довідникам того часу, можна дізнатися, наприклад, хто викладав в таких училищах. Так, на початок 1912 року в штаті училище № 38 – «Імені Бєлінського» значилися його піклувальник, товариш (помічник) міського голови Володимир Іванович Маслянніков; завідувачка Юлія Василівна Любомудрова. У навчальному закладі працювали 3 вчительки: Марія Захарівна Друмова, Валентина Василівна Дувакіна і Марія Миколаївна Горшкова, яка викладала спів
У 2008 році, відповідно до Наказу Міністерства культури, будівлю було віднесено до пам’яток архітектури і містобудування місцевого значення під назвою “Народне училище” і увійшло до складу “Комплексу будівель Народного училища”.
Дитячий притулок і їдальня
У 1892 році по сусідству з міським училищем виник дитячий міський притулок Стрітенського комітету, створений за проєктом архітектора Люікса. А 1894 року у притулку з’явилася сусідка в північній частині спільної ділянки.
“Комплексу будівель Народного училища” поповнився в 1894 році їдальнею, побудованої за проектом знаменитого одеського архітектора Ю.М. Дмітренко. Рішення про будівництво цих об’єктів було прийнято Стрітенської громадою міста, оскільки на той момент e місті відчувалася нестача подібних закладів.
Відомо, що в день відкриття, 9 жовтня 1894, відбулося освячення корпусів архієпископом Іустином. Відкриття їдальні та дитячого денного притулку були присвячені 100-ій річниці заснування Одеси, звідси і назва «Ювілейна».
В їдальні існували два розряду обідів. Перший розряд вартістю 8 копійок опускався простому народу. У такі обіди входили борщ або суп з м’ясом, каша і чорний хліб. Обіди, другого розряду, що складаються з супу з м’ясом, смаженого м’яса з соусом, чашки чорної кави або чаю і двох сортів хліба, отримували особи, що носять форму навчальних закладів. Коштував такий обід 15 копійок, втім, його міг покуштувати будь-який відвідувач, заплативши 20 копійок.
У різні роки вдома міняли адреси, призначення та піклувальників. Наприклад, в 1907 році Третя їдальня «Ювілейна» значиться під № 4. Там же прописаний Третій денний притулок при Стрітенському комітеті. Цілком логічно: в денному притулку дітей треба годувати, а коли своя їдальня, це набагато зручніше.
На Старопортофранківській, 2 залишилися Перша при Центральному комітеті дешева їдальня і Перший при Соборному комітеті притулок. Кожному притулку покладався попечитель. Попечителькою Першого притулку була Олександра Олексіївна Анатра. Третій притулок був під опікою Г.А. Карра.
Будинки №№ 2-4 в роки змін
Після Жовтневої революції по Старопортофранківській вулиці, 4, яка стала Комсомольській, розташовувався колектор для дефективних дітей, куди попередньо визначали дітей з відхиленнями у розвитку, розподіляючи далі по спеціальних закладах, залежно від специфіки відхилення. Потім тут працював 3-тє дитяче містечко (переведене пізніше на територію Свято-Архангело-Михайлівського монастиря), далі трудова школа №29. У 1938 році профіль будівлі трохи змінився. Тут вже працювала школа-інтернат № 83 дефективних дітей, тобто навчальний заклад, пристосоване для зазначеної категорії дітей. У дні німецько-румунської окупації тут був дитбудинок “хворих дітей ім. Генерала Василиу”.
Уже в наші дні на початку однієї з найстаріших вулиць міста розташований корпус Художньо-графічного факультету Південноукраїнського університету імені К.Д. Ушинського. У корпусі факультету є своя бібліотека, профільні аудиторії, майстерні для теоретичних і практичних занять. Завдяки тому, що наші предки раціонально використовували територію, на якій розташовані будівлі, персонажі цього нарису, при університеті є великий внутрішній двір, захищений від сторонніх і службовець для зайняти на пленері, що найкраще відповідає саме одеської традиції живопису.
Зусиллями колективу будівля знаходиться в хорошому стані і в наш нестабільний час, ми можемо бути спокійні, що корпуса університету, розташовані за адресою: Старопортофранківська, 2-4 не будуть знищені, а місто і вся країна буде отримувати майстрів пензля і мольберта, учасників та переможців конкурсів, викладачів, великих художників.