Одеську Соборну площу по-справжньому прикрашає пам’ятник Михайлу Семеновичу Воронцову. Без цього монумента вже неможливо уявити загальний краєвид.
Однак, чи відомо вам, наприклад те, що його не один раз мало не знищили? Ні? Тоді пропонуємо до вашої уваги odessa-future.com.ua, з посиланням на lotsia, цікаві факти про улюблену одеську пам’ятку.
Роком приїзду Михайла Семеновича Воронцова до нашого міста був 1823-й. Наступні тридцять років він присвятив роботі на благо красуні-Одеси та краю загалом.
Його життєве кредо звучало приблизно так: “Людям, яким властива влада і багатство, слід жити таким чином, щоб інші могли пробачити їм ці дві складові”.
Тому немає нічого дивного, що незадовго після того як помер Воронцов, почали ходити розмови про те, що необхідно поставити пам’ятник на честь цієї цінної для одеситів і міста, в цілому, людини.
Ну, а тепер ділимося з вами обіцяною інформацією.
Факт 1
Монумент на честь Михайла Воронцова був другим у всій красуні-Одесі, – його встановили 1863-го. До цих пір у вигляді пам’ятника і з таким розмахом була вшанована лише пам’ять про легендарного Рішельє.
Факт 2
Якщо зануритися у вивчення одеського життя цієі знаменитоі та важливоі для одеситів особистості, практично у всіх випадках можна зустрітися з інформацією про “графа Михайла Семеновича Воронцова”, проте напис на постаменті монумента свідчить про “Світлого князя Михайла Семеновича Воронцова” з припискою “від вдячних співвітчизників” і рік – 1863-й.
Отже, особливо в екскурсіях часто має місце певний дисонанс.
Однак, все пояснюється тим, що в наше місто Михайлу Семеновичу судилося, дійсно, приїхати в титул графа, і процес прийняття всіх важливих одеських рішень також супроводжувався графським титулом.
Однак за наявність багаточисленних заслуг в “Іменному Найвищому указі від 30-го березня 1852-го, наміснику кавказькому, генералу-ад’ютанту, інфантерійському генералу, князю Михайлу Семеновичу Воронцову, а також усьому його спадковому потомству надавався титул світлості”. Таким чином, у 1852-му в сімдесятилітньому віці графу Воронцову судилося перетворитися на найсвітлішого князя Воронцова. Тому ніякої загадки і дисонансу немає, – все цілком логічно.
Факт 3
Проєктомм монументу займався відомий в європейських та російській імперській державах скульптор з Мюнхену в особі Бруггера.
Складові частини пам’ятника повинні були бути представлені: п’єдесталом, бронзовою статуєю та трьома барельєфами, які мали зображати події Краонської битви, взяття Варни та сюжети на тему сільського господарства та торгівлі, які розпочали свій успішний розвиток саме завдяки Михайлу Семеновичу та його ініціативності.
Кожна бронзова частина замовлялася в Німеччині, а сама фігура князя виконувалася Бруггером, з урахуванням відомого портрета (який став чимось на кшталт орієнтиру), і якому судилося стати відомим, як найпізніше зображення Михайла Семеновича.
Як говорили сучасники, подібність і справді було разючою : ” Можна впізнавати риси знайомого обличчя князя : завжди спокійні, добрі, ласкаві, проте, не позбавлені і не обділені світлими думками, думками, які ґрунтувалися на тому, щоб зробити щось для користі ближніх “.
Факт 4
Цей улюблений пам’ятник одесити мали шанси не одного разу втратити.
Так, 1936-го в ході “боротьби з храмовими спорудами” в Одесі зазнав руйнування Спасо-Преображенський собор і тоді ж безбожники зламали місце з усипальницями подружжя Воронцових, чиї останки чудовим чином і секретно вдалося зберегти, і провести перепоховання на Слобідському кладовищі. Однак на цьому ніхто не збирався зупинятися, тому наступний “номер програми” тих, хто займався “зведенням нового світу” був якраз Воронцовський монумент, мабуть, просто через те, що йому судилося було жити не в той період часу.
Для цих цілей на територію Соборної площі було пригнано трактор, монумент був обмотаний за допомогою такого “засобу”, як залізний ланцюг, і процес був запущений. Однак ланцюги не витримали навантаження і лопнули, а монументу вдалося витримати “штурм”.
За словами очевидців, тоді пішли чутки про те, що це знамення, тому краще все залишити так, як є. Чи це було насправді, ми вже не дізнаємося, але те, що Воронцову таки вдалося залишитися на території Соборної площі, – це, в чому ми можемо сьогодні переконатися, правда.
Однак напис постаменту про “Світлішого князя …” була прибрана, а замість неї з’явилася інша, у вигляді знаменитої Пушкінської епіграми про “напівмілорда, напівкупця, напівмудреця, напівневіжу, напівпідлеця …” Хоча колектив краєзнавців та істориків давно зробив висновки , що словами даної епіграми була в якомусь сенсі просто виражена образа геніального поета, якого відіслали з нашого міста саме на підставі прохання князя.
Десь вчинок поета навіть є зрозумілим, адже тринадцяиь місяців в Одесі були незабутнім періодом для генія, причому у найкращому розумінні даних слів. Однак у 1936-му це необдумане висловлювання зіграло на користь радянської влади.
Факт 5
Табличку, яка містила епіграму, втратиои з поля зору у дні, коли
місто було окуповане фашистсько-німецькими загарбниками (1941-1944-х).
За легендою, румуни (які осіли на території нашого міста в ході Великої Вітчизняної війни), також висловлювали бажання про знесення Воронцовського пам’ятника.
Однак, коли вони дізналися про те, що монумент належить авторству відомого німецького скульптора Фрідріха Бруггера, то ними було прийнято рішення все-таки не наражати себе на ризик. Тому й цього разу майже чудесним чином пам’ятнику вдалося зберегтися.
У повоєнний час монумент був прикрашений новою дошкою, яка містила лаконічний напис, що свідчить лише про прізвище князя.
А 2005-го за допомогою зусиль, докладених колекціонерами та меценатами, дошку, яка містила первісний напис, відновили. У тому ж році відновили Спасо-Преображенський собор, а потім і останки подружжя Воронцових перепоховали в нижньому храмі, де вони з самого початку перебували.
Фото: lotsia