Якщо подивитися на спеціальні геологічні карти Одеської області, можна дізнатися, що її надра приховують велику кількість багатств. Одне з геологічних утворень, т.зв. Алібійсько-Трапівська площа, яка розташована Білгород-Дністровському районі: за 5 км на схід від Татарбунар, між селом Трапівка та озером Алібей. На думку фахівців, у цьому регіоні приховані запаси нафти та газу. Більше на odessa-future.com.ua.
У 1990-х роках у тому районі почалося дослідне буріння, але потім роботи були різко згорнуті. Мабуть, і сюди дісталася криза тієї доби.
Понад два десятки років тут панувала тиша. Проте у 2018 році процес вирішили відновити. Кампанія, яка займалася цим раніше, домоглася відповідного дозволу, замовивши навіть експертну оцінку того, наскільки багата нафтою ця ділянка.
Такою є коротко сучасна історія села Трапівка та місцевості, що його оточує.
Формування постійного населеного пункту
Початок же історії життя та освоєння села сягає того часу, коли про нафту навіть і думок ніяких не було. Це місце використовували для своїх стоянок ногайські племена. У перекладі з ногайської мови “Тропокло” (первісна назва села) означає: “зупинка”, “пауза”.
З 16-го століття ногайців у великій кількості в наші краї переселяли турки та кримські татари. Нові поселенці займалися тут, зазвичай, екстенсивним скотарством. З кожним роком їхні пасовища вимагали дедалі більше земель, що призвело до їхнього просування в лісостепову зону.
На початку 19-го століття відбулися докорінні зміни на цій території, до чого призвело підписання в 1812 р. Бухарестського мирного договору. Результатом цієї дипломатичної перемоги Росії стало створення великої кількості болгарських та гагаузьких колоній, що дали початок великим селам і навіть містам регіонального значення.
У травні 1814 р. із села Кугурлуй Хатарничанського цинуту (повіту Молдови) переселилися 64 болгарські родини. Взявши зі свого майна, що могли занурити на свої підводи, вони осіли в селі Татарбунари. Однак вони довго не могли затримуватись там, бо Татарбунари були адміністративно-торгівельним центром, мешканці якого не користувалися пільгами, передбаченими для мешканців болгарських колоній. Наприклад, болгарські переселенці, які освоювали родючий чорнозем Буджацького степу, отримували по 60 десятин землі на сім’ю, звільнялися від сплати податків, військової повинності, отримували від держави допомогу грошима та натурою. Тому вони вирушили на пошук місця для постійного проживання поза адмінцентром. Частина цих сімей оселилася там, де сьогодні знаходяться села Трапівка та Глибоке. Перші згадки про Трапівку відносяться до 1829 року.
Трапівка – об’єкт наукових досліджень
У 1973 р. у районі Трапівки було виявлено місцезнаходження мезолітичних пам’яток, тобто різних предметів, знарядь праці, що належать до епохи Мезоліту. На площі близько 2500 кв.метрів було зібрано понад 500 крем’яних артефактів. На жаль, результати зборів, що проходили до 1975 року, було втрачено.
У 1998 р. комплексною експедицією під науковим керівництвом В.Н.Станко було проведено 62 додаткові дослідження в рамках міжнародного проекту IN TAS.
Проведені дослідження дозволили встановити, що під час існування стародавніх поселень рівень моря був значно нижчим, а перед мешканцями Трапівки тяглася заливна заплава єдиної річки; ландшафт був схожий на сучасні умови довкілля у гирлі лиману.
