Вівторок, 24 Травня, 2022

Малий та Великий Буялики: села-близнюки Одеської області

На початку вісімнадцятого століття було дано великий поштовх розвитку мережі населених пунктів на землях сьогоднішнього південного сходу України, які незадовго до того були турецькими. В цих місцях селилися різні люди. Були й такі, що рятувались від турецького гніту. Так було створено два села Великий та Малий Буялик, мешканцями яких стали греки і болгари. В першій чверті 19-го ст. вони найбільш численними з усіх етнічних сіл того регіону, пише odessa-future.com.ua.

Походження назв

Назва населеного пункту “Буялик” перегукується із словом турецької мови боя ‘фарба’ та корнем -лък – зі значенням місця скупчення, зосередження предметів чи матерії. Тобто сама назва познача ‘квітне’ або ‘забарвлене місце’.

Поряд із суто научним поясненням існує легенда про те, що н.п. Великий та Малий Буялик Одеської області ведуть свою назву від однойменних сел на території Болгарії. Звідти у Північне Причорномор’я прибули болгари їз сел, заснованих братами-бояджіями (Бояджі – назва людини, яка за професією пов’язана з фарбами) Старший брат заснував Великий Буялик, а молодший – Малий.

Спочатку було “менше” село-брат 

Спочатку на мапі краю з’явився Малий Буялик, який було створено у 1801 році у 25 км на південний захід від Одеси. За даними дослідників, наприклад, Олени Уварової, на початку 1807 року там було вже 169 родини, які складалися з 775 осіб, тобто – 4,5 особи на родину. Кількість чоловіків та жінок там була відносно рівною. 

У 1808 р. у колонії з’явився один із атрибутів, притаманних населеним пунктам. На кошти скарбниці там було споруджено кам’яний Іоанно-Предтеченський храм. Першим священиком в ньому служив Петро Попандопуло, який був для своїх прихожан не тільки духовним отцем, але й суддею, помічником у життєвих труднощах і вищою духовною владою.

У 1829 р. у селі було відкрито школу на 9 дітей, які навчалися у домі ніжинського купця Б. Краснокутського. Вчитель працював на гроші, які збирали батьки школярів: по 20 рублів (карбованців) за одного учня. Дітям викладали стандартний на ті часи набір дисциплін: Закон Божий, читання, письмо. Слід відмітити, що вже у 1830 році до школи прийшло вже 42 дитини.

Великий Буялик на річці Кошача

У 1802 р. на місці старого татарського поселення на березі річки Кошачої було створено колонію Великий Буялик. На протязі 19-го століття село відчуло доволі інтенсивний ріст за рахунок природного приросту і нових переселенців з Болгарії. У 1808 р. за кошти скарбниці у колонії було побудовано кам’яну церкву в ім’я Успіння Пресвятої Богородиці. У 1816 р. біля церкви жителі села збудували своїм коштом кам’яний дім, призначений для училища. Там мали навчатися діти селян. Заняття було організовано російською і грецькою мовами. 

Вид на Великий Буялик

На початку 1820-х рр. у Великому Буялику відкрилася школа. Її вчитель утримувався за власні кошти колоністів, які дуже збідніли, тому у 1824 р. навчання дітей припинилося. Лише у 1830 р. до занять повернулися знову. В той час у школі було 8 учнів, за кожного з яких вчитель отримував платню у розмірі по 18 руб. Обидві школи і в Малому, і у Великому Буяликах були приватними, матеріально менше забезпеченими, ніж ті, які утримувалися за рахунок колоністських товариств. В такі школи дітям бідняків і навіть середняків шлях було фактично закрито.

Восени 1804 р. Херсонський військовий губернатор герцог Рішельє звернув увага на швидке зростання господарчого забезпечення колоній Малий та Великий

Буялик, кількості збудованих домів у Великому Буялику, хороші врожаї в обох колоніях.

Слід також сказати, що для усіх колоністів Росію стала не місцем тимчасового притулку, а другою батьківщиною. Під час Вітчизняної війни 1812 р. Росії з Францією колоністи колоністи сел, де переважним було болгарське населення, пожертвували загалом 6780 руб., частка Малого Буялика склала 2870 руб., Великого – 2080 руб..

Latest Posts