Середа, 25 Травня, 2022

Історія одеського трамвая, або їдемо від Товкучки до Юнкерського училища

У 1900 року у відомому читачеві довіднику “Ілюстрований путівник. Одеса” сказано, що в Одесі “всіх ліній конки та парового трамвая 19, із загальною протяжністю близько 65 верст” (тобто – майже 70 кілометрів). Далі на odessa-future.

Перша станція пересадки

З огляду на те, що це був єдиний транспорт, відносно доступний простим людям, та загальної протяжності маршрутів, показники здатності конки та парового трамваю дуже високі.

А ми подумки повернемося до суто конки, в якій було два види квитків. Один був прямий, що давав право проїзду до кінцевої станції. Другий – пересадковий, що давав право на зміну вагона в одному із трьох пунктів перетину Центральної лінії з перпендикулярними вулицями.

У довіднику місця пересадок вказано, починаючи з кінцевої в районі сучасного залізничного вокзалу.

Перша станція пересадки була встановлена ​​на розі вулиць Рішельєвської та Великої Арнаутської. У довіднику Вайнера ми читаємо, що звідси можна було проїхати у бік Юнкерського училища і далі, на Малий Фонтан.

Прямуємо до Юнкерського училища

Юнкерське піхотне училище. Як багато людей здобули тут свою військову освіту. У цьому навчальному закладі наукою захищати Батьківщину опанували діти дворян та вчителів, представники різних національностей та віросповідання. Цілком можна припустити, що конкою на роботу добиралися викладачі, які їхали з центральних кварталів. Якщо говорити про офіцерів, то вони, швидше за все, їхали до училища у прольотках, керованих візниками. Ну, а вже ближче до кінця імперії, вони могли діставатися і на авто.

Не виключено, що конками користувалися працівники канатного виробництва, яке доживало останні дні на старому місці, у кварталі між вулицею Канатною та Лідерсовським бульваром.

Зараз на нас чекає Товкучка

Від першої пересадочної зупинки Центральної лінії трамваю можна було прокотитися й у протилежний бік, до району Товкучого ринку, на якому зупинимося і ми.

Його історія йде в 1870-і роки, коли з центру міста в район сьогоднішніх скверів Вітте і Прохоровського перенесли так звану Товкучку – базар, де продавали старі і не дуже предмети побуту. Пасажири їхали на Товкучий ринок за таким товаром, який можна було придбати лише там, а не в крамницях та лабазах!

Товкучий ринок прожив майже 50 років, поки його не було закрито вже за радянських часів як “розсадник спекуляції, пияцтва та антисанітарії”. Але дух товкучки залишився жити на Молдаванці, де з давніх-давен існує Барахолка, Товкучка, яку одесити асоціюють зі Староконним ринком. Це – також один з предметів одеської старовини, який заслуговує на окрему увагу.

Велика Арнаутська сьогодні

Дорогою на ринок можна було зайти в Успенський собор, що знаходиться на вул. Преображенській, за два квартали від маршруту конки.

Минуло понад ста років. По вулиці Великій Арнаутській встановлено односторонній рух: від моря до Молдаванки. Давно на ній не чути гомону конки, але рух тут став інтенсивнішим. В наші дні нею ходять тролейбуси, маршрутні таксі та автобуси далекого прямування.

Latest Posts