Одеса славиться своїм культурним розмаїттям і естетичною величчю, проте, не всі пам’ятники архітектури можуть похвалитися розкішшю рококо або бароко, симетричністю та строгістю класицизму або фривольністю модерну. Деякі пам’ятники архітектури Перлини Чорного моря носять інший характер, і похвалитися вони можуть, навпаки, похмурою естетикою. Далі на odessa-future.
Одним з таких прикладів є в’язниця, яку в народі знають як «Тюремний замок». Це місце ув’язнення обросло темними легендами та безрадісною атмосферою (що, в принципі, ізолятору підходить).
До недавнього часу тюремний замок ще функціонував. Можна сказати, що будівля прожила довге життя, і її пам’ять зберігає величезну кількість незамінних і унікальних спогадів. Спогади ці, звичайно ж, невеселі. І все ж, вони несуть високу історичну цінність нарівні з архітектурної значимістю.
Історія будівлі
Вона виросла за 1891-1894 роки: досить оперативно, але не варто думати, що її зліпили у тому вигляді, в якому вона зараз. Спочатку будівля була набагато менше і розраховувалася всього на 400 ув’язнених. На жаль для суспільства і на щастя для самої будівлі, місця там не вистачало, тому що представників злочинного світу, романтизованого в Одесі, було набагато більше. Таким чином, замок довелося добудовувати.
В якийсь час ця в’язниця була кращою. Тут рано з’явилося опалення і адекватна вентиляція. Нарівні з «сучасністю» для свого періоду, в’язниця також могла похвалитися тим, хто відбував покарання на її території: знаменитий комуніст і противник Сталіна Лев Троцький, лідер правого сіонізму Володимир Жаботинський, політичний діяч Григорій Котовський, один з найзнаменитіших бандитів Мішка Япончик, безпосередній свідок і учасник бійні на броненосці «Потьомкін» Панас Матюшенко, а нарівні з ними — величезна кількість садистів і вбивць, терористів і злодіїв.
Історія тюремного замку як пенітенціарної установи закінчилася з рішенням уряду дислокувати все такі «заклади» за межі міста. На місці в’язниці повинен був вирости чи то театр, чи то ТЦ, чи то величезний розважальний центр, але скільки б теорій не було, просування не спостерігається.
Архітектурне питання
Проектом займався архітектор Антоній Томішко — він же автор проекту «Хрестів» у Санкт-Петербурзі. Одеська будівля мало відрізняється від свого побратима: вони мають однакову форму, і їх можна вирізнити тільки по деталях типу фризів, форм вікон і розміщення деяких об’єктів комунікації типу труб.
Арка головного входу як проект належить іншому зодчому — пану Бернардацці. Цей зодчий значно збагатив Одесу в архітектурному питанні: він займався Філармонією, розкішним «Брістолем» та низкою інших знаменитих в Перлині Чорного моря будівель.
Як уже згадувалося, ця в’язниця була однією з найбільш просунутих у свої часи. Саме тут вперше з’явилися окремі вбиральні прямо в камерах, що, природно, вимагало значної роботи над плануванням. На території установи була ще й церква, і навіть баня. Подейкували також, що від будівлі йде тунель, по якому можна дістатися до Другого християнського кладовища, але за часів Радянського Союзу його забетонували.
Щодо стилю, то це яскраво виражена «цегляна архітектура», таким чином будівлю можна вписувати до списку об’єктів у стилі історизму. Особливість цегляного стилю полягає у використанні цегли без облицювання: таким чином зберігається природний колір будівлі. Віддалено можна простежити і нео-романські вібрації, але вони другорядні у цьому випадку.
Отже, будівля тюремного замку — не тільки місце зі страшною історією, а й пам’ятник історії й архітектури. Невідомо, яка доля на неї чекає, але в Одесі назавжди залишиться привид цієї історії, навіть якщо на цьому місці колись виросте скляний торговий центр.
