Середа, 22 Вересня, 2021

Історія одеського Катерининського пам’ятника

Російську імператрицю Катерину Другу вважають головним персонажем в процесі заснування нашого міста, а саме місто, яке згодом стало Південною столицею, виникло на картах імперської держави завдяки її високого розпорядження, пише odessa-future.com.ua.

Довгий час центр Новоросійського краю, куди входило і наше місто, був представлений Херсоном. Претендентами на цю лідерську позицію також були міста в особі Миколаєва та Очакова. Однак імператрицею, за допомогою старанних намагань Дерібаса, її указом була закріплена пріоритетна позиція нашого міста на лідерській позиціі цього краю. 

Щоб висловити свою вдячність і повагу засновникам міста одесити вирішили спорудити їм пам’ятник в одному з найкрасивіших місць нашого міста, яким є Катерининська площа. 

І саме про історію цієї скульптури ми, з посиланням на histodessa.ru, розповімо в нашому матеріалі. 

Відкриття, яке переносили 

Спочатку пам’ятник відкрити планували в 1889-тому, і приурочити його до сторічного ювілею з того моменту, як була взята штурмом Хаджибейська фортеця (в місці, де вона розташовувалася і заснували Одесу), але складнощі щодо визначення місця, де він буде розташовуватися відклали цю подію до святкування ста років з дня народження нашого міста (в 1894-тому). 

І до цього терміну пам’ятник був уже в готовому стані, але офіційно дозволили його відкрити тільки через пару років. 

Встановлення меморіалу було проведено 6-того травня 1900-того на території дуже красивоі одеської місцевості, якої є Катерининська площа. 

Кращий архітектурний комплекс 

Справедливо зазначити, що Паризька архітектурна конференція 1901-го визнала Катерининську площу і її скульптурну композицію на честь одеських засновників в якості кращого цільного архітектурного європейського комплексу. 

Мали на увазі зовсім іншу Катерину 

Цікаво, що назва цієї площі спочатку до імператриці не мала ніякого відношення. 

Коли місто тільки почало існувати, центральна частина цієї вулиці пройшла закладення церкви на честь такоі святоі, як великомучениця Катерина. 

Тоді територія, яка височіла над морськими скелями була місцем розташування численних військових казарм, які церкву повинні були сприймати, як гарнізонну. 

Але через відсутність грошей церковна споруда так і не була добудована, і вона в 1821-ому була розібрана. 

Казармені приміщення були перенесені, а на приморських схилах почали будувати елітні особняки. 

У площі з’явилася назва Катерининськоі, але дуже рідко вона була в документації вказана, як Дюківська або Єлісаветська. Центральна зона була прикрашена затишним сквером, який огороджувався за допомогою ажурноі решітки. 

Урочиста процедура відкриття 

Процедура відкриття була дуже урочиста: біля входу на територію Катерининської площі влаштували тріумфальну арку, яку прикрасили за допомогою державних гербів, прапорів і Катерининських вензелів. 

Газон прикрасили лавровою гілкою і Катерининським вензелем з квітів. 

Для пишної церемонії прибули почесні гості, серед яких можна було зустріти петербурзького статського радника князя Оболенського.

Коли з меморіал було знято покривало, біля нього можна було спостерігати будову почесної варти, який склали сержанти при Преображенському полку. 

Але, на жаль, пам’ятнику судилося простояти всього лише двадцять років. 

Про подальшу долю монумента 

В період неясних і складних часів, коли на вулиці був більшовизм і Перша світова війна, Катерининський монумент більшовики зачохлили, і тільки коли до нашого міста увійшли австрійці , вони вирішили повторно його відкрити. 

Коли до Південноі Пальміри повернулися більшовики, монумент дуже охороняли. 

Щоб уникнути згубних впливів на революційні настрої 1-го травня 1920-го на першому суботнику історична скульптура була розібрана. 

Перейменування 

Катерининську вулицю разом з площею перейменували і присвятили нову назву Карлу Марксу, а в 1921-ому на п’єдесталі Катерининського монумента можна було побачити його бюст з бетону. 

Але двухметровому бюсту не судилося простояти і шість місяців, – внаслідок осіннього штормового вітру він був знесений. 

У 1927-мому Маркса повернули, тільки вже не у вигляді бюста, а повноцінного пам’ятника на повний зріст . Але природні явища і в цей раз не дозволили йому довго простояти, та знову штормовими морськими вітрами його просто знесло. 

Нацистська ідея 

 

Коли була Друга світова війна і місто було повне румунських військ, якими керував гітлерівський поплічник Антонеску, у площі з вулицею з’явилася нова назва, – на цей раз на честь Гітлера, і там де стояли обидва вищезазначених пам’ятника, планували зайнятися встановленням Гітлерівського бюста, як знак подяки за те, що він обіцяв провести приєднання Одеської області до Бессарабського краю. 

Останнє перейменування 

В шістдесятих роках радянській владі прийшла в голову ідея про повне знесення колони. Вона була демонтована і довгий термін десь лежала. З чуток, її навіть хотіли перетворити на велику кількість надгробних каменів. 

У площі в цей час, звичайно, була чергова нова назва, яку тепер присвятили Потьомкінцям. У 1965-тому там, де стояв Катерининський пам’ятник був встановлений інший, – “Потьомкінським нащадкам”, який присвятили повстанню на борту однойменного броненосця. 

До середині 1990-тих одеські вулиці разом з площами стали володарями своїх історичних назв, тому у Південної Пальміри знову з’явилася Катерининська площа. 

Процес монументального відновлення 

На початку 2000-них вирішили відновлювати Катерининський монумент. Почали проводити рутинні роботи: підняли архів, читали книжкові гори, вивчали музейну документацію, викупили ту саму багатостраждальну колону. 

Прийняли рішення про відтворення пам’ятника точно такого ж, яким він був раніше і про відновлення території площі згідно її первісного вигляду, навіть фасадний колір, яким вона була наділена сто років тому.

Тому вигляд нового пам’ятника являє собою точну копію колишнього. Єдина відмінність полягає в тому, що зараз є чотири бронзові таблички, де можна прочитати ім’я кожного катерининського сподвижника. 

Про жартівливу копію 

Цікаво, що жартівливу копію скульптури відкрили в нашому місті 1-го квітня 2005-того. Вона була відкрита на території дворика при державному літературному музеї. 

Творцем міні-монумента був один з авторів сучасної оновленої скульптури, якою нас радує Катерининська площа, в особі київського скульптора Олега Черноіванова. 

Підніжжя півтораметрової імператриці прикрашають статуї метрових Дерібаса, Деволана, Зубова і Потьомкіна. Кожен персонаж тримає в руках книгу: у імператриці Катерини Великої – російсько-український розмовник; у Зубова- “Дванадцять стільців”; у Потьомкіна – бабелівська “Конармія”; у Дерібаса – одна з книг легендарного одеського автора, яким був Михайло Жванецький; у Деволана – одеський путівник. 

У цієі композиції багато шанувальників і вона володіє гідним місцем серед інших міні-пам’ятників на території саду Літературного музею. 

Відсутність єдності поглядів 

Процес монументального відновлення став причиною великої кількості протиріч в нашому місті, його встановленню перешкоджали дуже багато людей, і серед них були і представники одеських комуністів, і анархістів і громадян з націоналістичними настроями. Мітингові заходи площа бачила майже кожен день, хоча мотиваційний настрій у кожної мітингуючої групи був різний.З боку комуністів відчувалися нотки захисту звичного їм матроського Потемкінського пам’ятника, а з боку націоналістів – нотки протесту щодо увічнення такої особистості, як російська імператриця, адже нею була ліквідована Запорізька Січ, яка була основою такого напрямку, як українське козацтво, і нею ж було насаджено на території вільних земель рух кріпосного права. 

Однак монумент все ж вдалося встановити. Після довгих робіт щодо відтворення скульптуру відкрили в урочистій обстановці 27-мого жовтня 2007-мого. На святковий захід прийшла не одна сотня одеситів і туристів. Також там можна було бачити прихильників відтворення такого явища, як історична справедливість, і націоналістів, які  приїхали з різних українських областей , з боку яких виражалися загрози про зрив установки монумента. 

В безпечних цілях Катерининська площа була оточена міліцейським кордоном, а потім почали церемонію відкриття нової скульптури. В той день в місті було багато урочистих заходів. Скульптуру накрили за допомогою сукна, яке мало золотистий колір, а поруч з ним проходили виступи артистів, також недалеко від монумента можна було побачити курсуючих гвардійців від такого підрозділу, як Преображенський полк, які надавали всіляке сприяння тому, щоб імператриця Катерина Велика опинилася на престолі. 

Костюмована програма закінчилася тільки коли зі скульптури була знята суконна матерія, а велична скульптура постала погляду одеситів і приїжджих. 

За словами українського заслуженого художника, Михайла Реви, перевага деталей вищезгаданої скульптури є оригіналами. Наприклад, Йосип Дерібас, Григорій Потьомкін, Платон Зубов і Франс Деволан, чиї статуї прикрашають пам’ятник, якраз є оригіналами. Вони прикрашали той варіант скульптури, який відкрили на цьому місці в 1900-тому. А ось сама бронзова імператриця втратила свій оригінальний торс, тому виготовлення нового доручили київському скульптору Черноіванову. Голову імператорської особи скопіював з оригіналу, який зберігався разом з чотирма фігурами фаворитів, в приміщенні Одеського історико-краєзнавчого музею. Крім цього, відреставрували фасадні частини споруд, які знаходяться на площі і оточують її. Цю частину Одеси відтворили такою, якою вона була в двадцятому столітті. 

У порівнянні з новгородським, сімферопольським, краснодарським Катерининськими пам’ятниками, одеський може похвалитися тим, що він був лише частково переплавлений. Те що залишилося від “репресованої” скульптури зберігалося при Одеському історико-краєзнавчому музеї. 

А кожна бронзова фігура її сподвижників відповідно до легенди мала перетворитися на снаряд, однак одним матросом було сказано, що погано запасатися снарядами з непролетарським походженням .Так, випадково і за допомогою своєчасного втручання такої особистості, як Максим Горький, фігурам вдалося вціліти і частково зберегтися в приміщенні краєзнавчого музею. 

Композиційні складові або розбір деталей 

 Гранітна колона прикрашена бронзовою скульптурою Великої імператриці. Внизу розташовуються її сподвижники у вигляді бронзових фігур. 

В руках у Катерини знаходиться указ щодо заснування Південної Пальміри, а її нога зневажає турецький прапор останнього турецького керівника Хаджибейськоі фортеці. 

Нижня частина композиції увінчана об’ємним картушем, де видно лаконічний напис про те, що монумент присвячений Її Величності, який замінив всі гучні епітафії і висловлює подяку за ту, ім’я якої пов’язане з одним з найважливіших і яскравих періодів державного розквіту. 

Поряд з пам’ятником можна бачити зелену зону у вигляді газону, де квіти висаджені в манері Катерининських вензелів, лавок і ліхтарів, стиль яких наближений до того, який був у двадцятому столітті. Такий же стиль має табличка, яка описує історію монумента, а також розповідає про його відновлення. 

Цей унікальний пам’ятник передає всю міць і велич цієї мудрої правительки і нагадує про ту прекрасну подію, яке представляє собою заснування нашого улюбленого сонячного міста на ім’я Одеса. Адже вона зіграла неабияку роль в тому, що наше місто було відоме як дуже культурне, інтелектуальне, талановите, творче, багате і комерційне. І ця дуже розумна жінка, якій судилося бути імператрицею, прикладала до цього неабияких зусиль. Тому повага одеситів до цієі історичноі особистості є дуже виправданим і беззаперечним, адже одеське населення є дуже вдячним і ніколи не забуває тих людей, які доклали своі зусилля заради розвитку і розквіту іх улюбленого міста.

Latest Posts