Неділя, 22 Травня, 2022

Одеський педагогічний музей, якого немає

Одеса – місто культури та освіти, багате осередками культури, серед яких особливе місце завжди відводилось музеям. Вони бувають різні: муніципальні та шкільні, присвячені різним галузям міського господарства та приватним колекціям. Отже, і мешканці міста, і його гості забезпечені можливістю розвиватись у різних напрямках, пише odessa-future.com.ua.

Музей, присвячений здобуткам освіти

У житті міста були такі музеї, які згодом припинили своє існування. До них належить Одеський педагогічний музей, початок роботи якого належить до кінця 1898 року. Про це свідчить дослідження В. Солодової, директора Одеського історико-краєзнавчого музею. Ініціатива створення музею належала Міському голові Г. Маразлі, з ініціативи якого музей помістили під одним дахом із Музеєм витончених мистецтв.

Відкриття музею говорило про те, яку увагу приділяло керівництво міста питанням освіти і не лише на рівні управління, а й на рівні просування, як сьогодні сказали б, бренду “вчитель-педагог”.

У Педагогічному музеї було зібрано матеріали, які розповідали не лише про освіту Одеси, а й усієї Херсонської губернії, що знайшло великий попит серед фахівців закладів початкової середньої освіти.

У 1902 році музеї було створено учительську бібліотеку на три тисячі томів та зразкову шкільну учнівську бібліотеку на тисячу одиниць зберігання.

Два роки потому інформацію про музей помістив у своєму “Ілюстрованому практичному путівнику по Одесі” його автор Григорій Москвич. Автор вказує, що там зібрано колекцію різноманітних навчальних посібників, серед яких можна було побачити моделі різноманітних систем шкільних лавок, прилад для вимірювання росту та багато інших експонатів. За словами укладача довідника, педагогічний музей став чудовою практичною базою для педагогічних працівників того часу.

У 1909 році Міська управа видала постанову про передачу до фондів Педагогічного музею колекцію кустарних виробів з Міського музею витончених мистецтв. Свого часу ця колекція була подарована місту Японією. Запасники музею постійно поповнювалися стараннями міського самоврядування.

Заснування культури працювало щодня протягом двох годин. Виняток становили святкові дні. Туди міг потрапити будь-хто.

Після Жовтневої революції музей продовжив освітню свою діяльність. Його було підпорядковано губполітпросвіту як Міський центральний педагогічний музей. Було збережено основний напрямок своєї діяльності – науково-педагогічний. Проте музей існував недовго, адже в одеських довідниках 1920-30-х років відомості про нього відсутні.

Місту потрібен новий педагогічний музей

За дві сотні років Одеса стала великим центром шкільного, університетського та академічного виховання населення та міста, і людей, які живуть та жили далеко за його межами. Із впевненістю можна стверджувати, що ця сфера міського господарства варта того, щоб на честь фахівців освіти різного рівня – від вчителів закладів середньої освіти до професорів та академіків – було б створено новий музей, що міг би існувати вже із застосуванням сучасних засобів зберігання експонатів. Що ж до останніх, то ними можуть стати передусім видані в Одесі підручники, автореферати, дисертації, дипломи та інші артефакти. Напевно, знайдуться люди, які готові передати в дар такому музею свої сімейні реліквії.

Latest Posts